ПЛОЩА БЕЗ НАЗВИ: підберемо ім’я всією громадою
Будівництво терміналу \"Авто-ріка\" та реконструкція привокзальної площі поступово наближаються до свого завершення. Свідками змін були всі мешканці та гості Канева. Надходить час підібрати назву площі, адже це не менш важлива справа, аніж сама реконструкція. У газеті \"Дніпрова Зірка\" №44-45 від 10 червня 2011 р. вже друкувалася стаття, в якій мешканець міста Володимир Кузнєцов пропонував назвати привокзальну пл…
Усе просто: площа вже має свою назву «Привокзальна»
Я поважаю пропозицію Володимира Кузнєцова, проте площа, що благоустроюється, вже давно має свою назву \"Привокзальна\", в народі ж - просто \"Вокзал\". Під час Великої Вітчизняної війни я звільняв міста Європи і штурмував Берлін, але ще не зустрічав, щоб у містах України привокзальні та припортові площі мали іншу назву. Та й навіщо? У сучасному світі, навпаки, усе спрощується. Наприклад, американського президента Дуайта Ейзенхауера звали просто \"Айт\".
На мою думку, цілком доречною була зміна назви площі Комсомолу на площу ім. Т.Г. Шевченка. За переказами, саме тут молодий поет малював стародавню дерев\'яну церкву та милувався канівськими кручами, що вилилось у поему \"Гори мої високії\". З нагоди 150-річчя від дня смерті Тараса Шевченка було б доцільно на площі встановити й пам\'ятник молодого поета, який би заохочував гостей відвідати не тільки Шевченківський національний заповідник, але й сам Канів, адже місто часто залишається осторонь туристичних шляхів.
У Житомирі є три пам\'ятники Сергію Корольову і тисячі експонатів, а в Каневі є два пам\'ятники Леніну, і це нікого не дивує. Чому в нашому місті немає пам\'ятника Шевченку, окрім як на Тарасовій горі? Чому є Корсунь-Шевченківський, Переяслав-Хмельницький, але немає Канева-Шевченківського?
Іван Галушка, ветеран Великої Вітчизняної війни, кавалер ордена Слави, мешканець Канева
____________________
Чому б не назвати привокзальну площу в Каневі Майданом Комсомолу?
Думаю, що немає потреби називати привокзальну площу майданом Єднання, адже в нашому місті вже є площа Соборна, яка має той же зміст єднання Сходу та Заходу України.
22 червня ц.р., в день 70-х роковин початку Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, Канів вшановував пам’ять воїнів, полеглих у боях за Батьківщину. Під час зібрання в будинку-музеї ветеранів була висловлена пропозиція назвати привокзальну площу в Каневі майданом Комсомолу. Ця думка була схвалена канівцями, особливо представниками покоління \"діти війни\", адже зі 100 полеглих солдатів за час війни, 97 були комсомольцями.
Характерно, що до привокзальної площі примикає вулиця славного комсомольця, колишнього канівчанина, героя Радянського Союзу Олега Кошового. В 1941 році він організував підпільну комсомольську організацію, яка діяла проти німецьких окупантів за визволення України та всієї Європи від фашизму. Олег Кошовий свідомо віддав життя за вільну Україну. Було б справедливо встановити чи перенести його пам’ятник на площу біля будинку побуту.
З нагоди святкування дня Перемоги цього року відбулася зустріч канівського міського голови Віктора Ніколенка з учасниками бойових дій, інвалідами війни та канівцями, які одноголосно дійшли згоди - площі Комсомолу в Каневі бути.
Микола Головченко, інвалід Великої Вітчизняної війни І групи, мешканець Канева
____________________
Обличчя Канева - це його вулиці
Ось вже майже 20 років ми живемо начебто в незалежній Україні. Але подивімося на наше життя, на наше оточення. Складається враження, що ми продовжуємо жити в осколку Радянського Союзу. В гіршому його варіанті. Ми досі не можемо вилізти з комуністичної ями, в яку колись впали. Русифікація України продовжується, українська національна ідея не працює, або, як казав Леонід Кучма, \"не спрацювала\", наші вулиці досі названі в честь героїв комуністичної, більшовицької ідеї, героїв окупаційної влади. Зі 151 вулиці, що нараховуються в Каневі, тільки 45, за назвами, можна вважати українськими.
Влада міста не поспішає перейменовувати вулиці, посилаючись на відсутність коштів, а я переконаний, що бракує не коштів, а волі. Якби в рік перейменовували хоча б одну вулицю, то їх було б уже 20.
Що дасть пересічному канівцю зміна назви вулиці? Вони, передовсім, мають виховне значення і повинні працювати на національну ідею, велич України та Канева.
Першочергово я пропоную затвердити перелік вулиць, які підлягають перейменуванню, названі в честь ворогів України, - діячів Комуністичної партії і радянської держави: Леніна В.І., Калініна М.І., Воровського В.В., Свердлова Я.М., Ворошилова К.Є., Кірова С.М., Урицького М.С., а також перелік назв вулиць, причетних до комуністичної діяльності: Піонерська - названа в честь дитячої кому-ністичної організації; Пролетарська - пов\'язана з пролетаріатом, - теоретичною опорою комуністичної партії; Жовтнева і 70-річчя (чи Великого Жовтня) - пов\'язані з Жовтневим переворотом, здійсненим більшовиками в жовтні 1917 року. Ще до цього списку треба долучити вулицю Правди - названу з нагоди 50-річчя щоденної газети \"Правда\" - органу Центрального комітету Компартії Радянського Союзу.
Після цього громадськість Канева та жителі названих вулиць мають подумати, як же назвати кожну з вулиць і, по можливості, висловити свої думки в пресі, адже народна мудрість каже: \"Як ми думаємо - так ми і живемо\".
Анатолій Дзівалтовський, мешканець Канева
____________________
Площа Свободи, що об\'єднає собори душ
Досить короткий термін господарювання міського голови В.В. Ніколенка вже увінчався помітним успіхом - народженням нової красуні-площі поблизу Дніпра.
Три сучасні високі споруди - магазин \"Спар\", автостанція-пристань, будинок побуту - дають підстави стверджувати, що наше місто - сучасне, яке перебуває на стадії будівництва і спрямовує свій погляд у майбутнє…
Як відомо, дорога кожної людини у майбутнє починається з батьківської хати, з рідної землі, в даному випадку - з рідного міста. Отже, місто і є та рідна домівка, де кожного з нас чекають, де є свобода реалізувати свої ділові якості, де є турбота про налагодження побуту, про що свідчать як державні, так і приватні об\'єкти го-сподарювання, розміщені тут. Місто дорожить своїми людьми і піклується про кожного, забезпечуючи свободу вибору: залишатися тут, у рідномі місті, на батьківщині, чи йти у світи…
Розгалуження доріг - ще одне свідчення свободи вибору. Кожен сам може вибирати, якою дорогою йти у майбутнє. Але центральна - наймальовничіша, веде до площі Тараса Шевченка… А значить - до серця України, яке б\'ється у Каневі. А далі до Соборної площі - тобто собору душі.
Спадає на думку: чому б безіменну привокзальну площу не назвати площею Свободи?
Свобода є пріоритетом Основоного Закону нашої держави - Конституції. В якій гарантується свобода вибору, свобода слова, свобода віросповідання… Свобода об\'єднує прагнення не тільки людей міста, не тільки України, а й прагнення людей усього світу. Названа іменем Свободи, площа логічно впишеться в назви інших площ міста та сприятиме іміджу Канева як туристичного міста…
Надія Левківська, вчитель української мови та літератури, мешканка Канева
____________________
Гетьманська чи могольська?
У пошуках назв для міських площ спостерігається щось на кшталт гойдалки - від світського до релігійного. Щодо привокзальної оновленої території, то символіка, зміст мають творити світлу, потужну ауру національного штибу. Сьогодні спільного бачення немає, тож знайдімо разом.
Місцеве підгрунтя є таке, як ніде більш в Україні. Очільники звитяги нашої, поіменовані у фольклорі та й у деяких письмових джерелах, як гетьмани, поховані у Каневі. Є згадки поки що про трьох, хоч не всі офіційно мали цей титул. Чомусь хоронили їх на Чернечій, доправляючи з далеких країв. Певно, була підстава, а напрошується висновок, що було біля кого. Розпізнаний, поки-що нетрадиційно, староста Канівський і Черкаський Дмитро Вишневецький лежить першим у цьому ряду з визначних поховань. Ймовірно, місцева громада та перші колоністи з острова Мала Хортиця вшанували тіло свого очільника після страти його турецьким султаном.
Козацької доби зачинався і гетьманський пантеон. Тому й віку свого доживали поруч уцілілі січовики і побратимів своїх хоронили на монастирківському кладовищі, на сусідній горі. Тарас Шевченко мав намір оселитися у цім краї, бо, видать, знав, де упокоєна слава роду козацького. Тому й поета тут поклали. Ще пам\'ять була жива, а нині вона роздерта на шматки. Провалів, брехні, недомовок у ній більше, ніж правди. Валити вину на Варшаву, Московію, Хозарщину та решту довкілля негоже. Та попри все збираймо докупи крупини пам\'яті історичної, без неї народу нема. Боротися за своє місце під сонцем - намарна справа без потужного фундаменту.
Тож, якщо п\'ятеро тих, хто не дав нам згинути як народові, упокоєні тут, і їхній дух витає над нами, то якого ще найменування шукати нам, панове правнуки \"славних прадідів великих…\"?
Щось гідніше за вдячну пам\'ять про наших славетних пращурів запропонувати мені не йметься.
Валентин Шквиря, журналіст, Канів
- Перегляди
- 9405
- Подобається
- 2
- Не подобається
- 1
Розмова громади
КОМЕНТАРІ 54
Історичні коментарі доступні лише для читання.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб залишити коментар.
З іншого боку знайти таке застосування по нитці здертим з народу мільйонам могли лише люди з трикутними (гострячком доверху) головами.
Отож новобудова, символізуючи «Нову Країну ПР» , в честь її батьків має називатись не інакше як «Площа трикутноголових».
В разі, якщо така назва буде видаватись комусь занадто буденною і неромантичною, то зважаючи на те, заради чого нібито й створюється цей шедевр ідіотичного плутократства, а саме-проведення між мухос…нських ярмарків, центральною фігурою на яких, як відомо , є бик , можна запропонувати більш вишукану, дещо навіть загадкову, з відгомоном історичної давнини і сучасного молодіжного сленгу назву, скажімо «Плоша трикутноголових биків».
Людська тупість немає меж.......
Загалом - це філософія повсякденного буття, невидима неозброєним оком, яка формує наш світогляд. А тому має надзвичайно велике значення. Назва - це цілий світогляд. По ній наші нащадки будуть судити про нас.
А тому, враховуючи величезний вклад наших нащадків у духовне збагачення нації, зведене нанівець проімперсько-совковими силами, які прагнуть лише одного - щоб ми позбулися своєї пам"яти, раджу час від часу оглядатися назад й повертати на площі і вулиці наших міст імена тих забутих героїв, які внесли значну лепту в розвиток як самого міста, так і української держави.
Я маю на увазі імена давним-давно забутих легендарних героїв, які ще й досі живуть у топонімах та гідронімах. Наприклад, Рус, родоначальник сім"ї, роду-племени руського, діяльність якого пов"язана з Каневом і Пороссям (його іменем названі ріки цього ареалу, а сама назва, в силу його духовної величі, передалася землі і державі). Або Бож, антський консолідатор слов"янства, розіп"ятий на Божиці, чи Ардагаст, легендарний засновник Канева Каній з легенди Іщенка, герої купальських легенд Ор і Дана, родова атрибутика трисущого буття яких лягла в основу державної (як ГЕРБ ГЕРоя-Бога і прапор Прий-Ора - житейський СУ-Вій УС-Воя) атрибутики України. Імена останніх увіковічено й у назві ДНіПРа: ДаНа-ПРий-ОР(РО) - ДаНаПР(іс), ДНіПРО.
Крім того, у нас вистачає й новітніх героїв. Наш уславгений земляк Юрій Герасимович ІЛЛЄНКО!
А ми все про комсомол, та комсомол. Що він нам дав і що дасть нащадкам? Окрім зубожіння душі, партійного підлабузництва, вибудуваній на брехні, - нічогісінько!
ОЯНОатрибутикиасякі, дали назву Дніпру...
иу чи іншу сторону. спонукає до за. живена Він
Здається, -
Але мої асоціації від споглядання на той новий плац формують у свідомості пропозицію назвати його Майданом Знущання.
Знущаємося над духовністю, культурою, українцем і Україною...
Хіба останнім часом не познущалися над музеєм Шевченка, Каневом і канівчанами, наприклад, обіцяним, але зруйнованим, молодіжним центром, чи тою спорудою, що будується на його місці, яку мали здати в експлуатацію 5-го травня і прийняти на його причалі теплоходи з туристами?
А скільки вона ще познущається, коли потрапить в перелік об"єктів комунального майна і громада буде її утримувати?...
Так, Костянтине Івановичу. До знущання я відношу й те, що кошти нам надходять на той плац замість того, щоб достатньо фінансувати освіту та лікарню, ремонтувати наші переферійні вулиці, по яким ми йдемо до автобусних зупинок, по яким до нас їдуть рятувальні служби і листоноші доставляють нам свіжі газети з інформацією про чергові економічні і політичні дива оточуючого нас світу.
Може вертолітний майданчик невеличкий під Пекарями нас для відльоту єднатиме?
Може, врешті, досягненням цього періоду стане усвідомлення того, що за політичну хмару, яка принесла це лихо на нашу землю, голосувати на чергових виборах неможна. Про це нагадуватиме нам збудований в епоху її правління Майдан Знущання.
Отож ще одина цілком вмотивована назва – «Кримінальна площа», і вона має зватись такою по меншій мірі до того часу, поки всі хто причетний до цієї афери не будуть притягнуті до того ж таки криміналу.
Аби не забулося.
Отож – вперед до Кримінального майдану!
«Ви скажете«Так, у передвиборчий період ми недооцінили…» - дещо спрощуєте шановний Константин Иванович. Занадто вже дорого буває обходяться такі собі невинні недооцінки людям. Знаєте, в наш час як не крути, а за все треба платити, рано чи пізно.
Хіба що як асоціація з привладними доморощеними новітніми папуасами, бо ж навіть нащадки островних аборигенів часів Миклухи-Маклая давно вже стали цивілізованими людьми.
А до чого тут ті висловлювання? Хіба команда визнала недооцінені труднощі, чи переоцінені власні можливості і талант?
Але життя не зупиняється. Маємо пережити черговий період. Наш сарказм і посмішки нам в цьому допоможуть.
А ще, хіба термінал, чи новий базарний плац проти нього, вирішують якісь проблеми? На мою думку, вони лише створюють нові.
А что, и по-европейски, и с привкусом исторической загадочности.
Это больше напоминает строительство автостоянки средней паршивости. Поэтому если и придумывать название, от для автостоянки.
24 липня 2011, 23:01,
Ні, Ви не розумієте моєї логіки, тому вона Вас вражає. дратує.
Але ж у мене вона проста: чужих у мене немає там, де Ви мене бачите серед них своїм. Всі свої навколо. Тільки частина з них заметалася по таборам політичним. Вигоди їм захотілося, посад, під будь-чиїм «дахом».
До чого Ви докоряєте мене незгодою з політикою НРУ? Ви член НРУ? Давно? А я належу до її засновників тут у нас у Каневі і на Черкащині…
Ви не помітили змін в НРУ і її політиці? Не побачили, як моя партія до загибелі Лідера, Вячеслава Чорновола була розколота рейдерами, а після загибелі поступово перетворилася з партії захисників української нації в партію, що перейнята проблемою забезпечення пана Тарасюка проходженням принаймні в депутати ВР, якщо не в Уряд? Я боровся з цим, боровся за повернення НРУ до Чорноволівської бойовитості. Не вийшло у мене. Спочатку мене зрадили мої друзі Юрій Ключковський, Роман Зварич і цілий ряд інших членів щойно обраного при моїй участі на з’їзді Центрального Проводу НРУ, які не погодивши своє рішення з партією, яка їм довірила високі посади, перейшли в один момент з НРУ у «Нашу Україну», а вже потім я залишив цю вироджену партію, правильніше сказати – вона виштовхнула мене з своїх лав за мою незручність. Я мусів або підтримати ту передвиборну стратегію НРУ, яку не поділяв, або піти з партії. Я обрав другий варіант.
Я після цього не вступаю в партії, Костянтине Івановичу. Вважаю, що таке право я втратив, не зумівши спасти Рух. Хай інші люди тепер здобувають успіху в політиці. Але я український націоналіст. Я став членом ОУН (громадської організації, а не партії) у 2000-му році, коли був членом НРУ. Нікому не заборонено крім членства в партії бути членом будь-якого числа громадських організацій. Та статус члена ОУН людину зобов’язує до чину. Мої друзі оунівці є членами різних партій, крім антиукраїнських (таких, наприклад, як КПУ чи ПР). Є серед українських партій ті, що обрали в своїх програмах провідною ідеєю український націоналізм, який є також ідейним змістом і практикою ОУН і розвинутий теоретично її видатними діячами. Тому члени націоналістичних партій і організацій – це брати ОУН по духу, мої брати. Найбільш дієвою з націоналістичних партій на сучасному періоді є ВО «Свобода». Багато членів ВО «Свобода», як і я, в одно часі є членами ОУН. Тому зараз на запрошення своїх друзів свободівців я є депутатом міськради від ВО «Свобода». Я передаю їм свій досвід політичної і депутатської діяльності, а не лише виконую депутатські обов’язки. Як тільки я стану їм непотрібним, чи на заваді, чи ми розійдемося в поглядах на нашу працю, я припиню свою місію, здам мандат і його отримає молодий свободівець.
Щодо депутатської діяльності в Канівській міській раді, чи то особисто моєї, чи нашої спільної з іншими друзями-свободівцями, то Ви маєте розуміти, що так, як нас лише троє з 46 депутатів, то ми не можемо диктувати раді свою волю. Але не означає це й того, що ми з егоїстичних партійних інтересів маємо шкодити канівцям і Каневу. Тому ми готові підтримувати корисні громаді рішення, які не суперечать національним інтересам України, від кого б не йшла корисна, здорова ініціатива. Вносимо немало власних пропозицій, намагаємося отримати їх підтримку колегами депутатами інших фракцій та груп. Але ми критично відносимося до всього того, що не є для громади Канева і українського суспільства нагальним, та все ж робиться зараз у Каневі за немалі народні гроші на догоду одній партії, чи «високим» особам, в той час, коли не вирішуються болючі нагальні проблеми з причини відсутності фінансів. Якщо цей підхід до справ робить мене у Вашому сприйнятті «своїм серед чужих», то так і буде, бо своїм переконанням я не зраджую.
Персоналії
Дмитро Вишневецький (Байда) (?-1563)
Перший з достовірно відомих козацьких гетьманів (1552—1563 pp.). Походив зі старовинного волинського роду Гедиміновичів, володів земельними маєтками в Кременецькому повіті. У 1550—1553 pp. майбутній гетьман був старостою Черкаського й Канівського повітів. Близько 1552 року (за іншими даними 1554—1555 pp. або навіть 1556 року) згуртував кілька сотень козаків для боротьби з татарами й збудував на острові Мала Хортиця замок, який став прототипом Запорізької Січі. 1554 року Сигізмунд II Август знову призначив Д. Вишневецького старостою канівським і черкаським. У 1557 — 1558 pp. Байда відбивав напади кримських татар, очолюваних ханом Девлет-Гіреєм І, на Хортицю. У жовтні 1557 року під проводом свого гетьмана козаки здобули турецьку фортецю Іслам-Кермен, звідки вивезли всі гармати на Хортицю. Д, Вишневецький спробував організувати союз держав з Польщею та Московією для боротьби проти Туреччини й Кримського ханства. На початку 1559 року під його проводом був здійснений вдалий похід у Крим, у результаті якого визволено з полону кілька тисяч українських бранців. У червні того ж року запорожці під проводом Байди напали на турецьку фортецю Азов.
1563 року втрутився в боротьбу за молдовський престол. У бою під Сучавою очолюваний ним 4-тис. козацький загін зазнав поразки від військ іншого претендента Стефана IX Томші. Д. Вишневецький був узятий у полон і виданий турецькому урядові. За повідомленням «Хроніки Мартина Бєльського», після жорстоких катувань Байду за наказом султана Сулеймана II скинули з вежі на залізні гаки, вмуровані в прибережну стіну в Константинополі, на яких він і помер.
Але в народних піснях і думах, які склав український народ про свого улюбленого отамана, Байда живе й донині.
Єдине зауваження, it-kanev, матюки, навіть в скороченій формі залишаються матюками, попрошу надалі від таких висловлювань утримуватись Бо з огляду на серію Ваших коментарів може скластись враження, що Ви ходите на сайт з єдиною метою велику та малу нужду справити. Надалі подібні Ваші коментарі будуть видалятись. Цей коментар залишу, щоб Ви не подумали, що видалено через ролік.