\"Канів\". Комплект листівок. 1986

Розшукав в старому домі відомий комплект листівок із видами Канева середини 80-хх. Пам\'ятаєте такий?

На обкладинці (стор. 4) зображений досить, як на мене, символічний об\'єкт (навіть два), що нагадує про швидкоплинність часу і обмеженість людської пам\'яті -- це судно на підводних крилах типу \"Восход-2\" (проект 352, побудови Феодосійського ФСК \"Море\"). Точна доля судна \"Восход-14\" на передному плані поки що не відома, проте, відомо, що його \"старші\" родичі \"Восход-11\" та -12 зараз перебувають на херсонському судоремонтному заводі.

На іншому боці обкладинки доволі типовий краєвид Канева, який від сьогоднішнього відрізняється, хіба що, відсутністю будинку по Героїв Дніпра, 35. А от \"чортового колеса\" на набережній як тоді не було, так і зараз нема (бути воно мало б як раз там, де видно надбудову самохідної баржі). Каруселі на хеленому фундаменті, втім, тут також не видно.

А от хто не змінився за 25 років, так це Шевченко, батько наш, годувальник. Хіба що, плита на першому ярусі кургану із написами про \"Ньютонов\" і \"Фултонов\" вчергове змінилася на якийсь більш політкоректний напис.

Районний будинок культури стоїть де стояв. Невдовзі, як було зроблене це фото, його перефарбували у рожевий колір із чудернацькими плямами \"під дощ\". Автобус ЛАЗ-695 малоймовірно, що був міський рейсовий (в цей час тут панували ЛіАЗи 677 і Ікаруси 260), стоїть на зупинці 2-го (або 3-го) маршруту.

Про автовокзал й площу перед ним і так все усім відомо. Зауважу лише, що приблизно таким цей краєвид залишався до 1996-го року (за вийнятком пари будок праворуч, народжених Перебудовою), після чого почалось інтенсивне освоєння цього місця форс-мажоними силами Ринку.

Старе приміщення 1-ї школи на тлі пам\'ятника О. Кошовому прям і не впізнати -- в час зйомки в ньому містився, серед іншого, архів. А от музей народного мистецтва був у Соборі.

Катер заріс навколо деревами, проте, вцілів до нині. Як відомо аборигенам, у цьому місці \"купатися заборонено\", отже, в 80-ті купались в іншому забороненому місці, між дельтами рік Лимарки і Дунайця. Хто бажає роздивитись цей об\'єкт з іншого ракурсу, раджу переглянути кінострічку \"Без году неделя\" (1982)

.

Довкілля пам\'ятника 206-й дивізії на західній околиці сьогодні вже не виглядає так ідилічно через промзону (\"нафтобазу\"), що вколупали тут у кінці 80-х.

Самітньо виглядає будинок №31 по вул. Г. Дніпра -- його візуальне продовження, Шевченка 47, збудують через якийсь рік. Згодом, перед ним ненадовго з\'явиться \"Метеор-12\".

На підписі до правої фотографії чомусь вказано, що це тільки \"Пам\'ятник А. П. Гайдару\", але ж це й могила письменника (\"Які ми раді, що на нашій землі вбило Гайдара\", -- наче б то мав сказати, згідно легенди, голова ліплявського колгоспу на якійсь урочистості).

Фото праворуч доволі-таки унікальне: пам\'ятника визволителям ще немає, а от доріжки з шестигранної плитки і світильники вже є. Й парк, доречі, вказаний, як \"ім. А. П. Гайдара\"!

А от і пам\'ятник. В цей час ще точно \"з музикою\" і вогнем.

Музей тут, зауважте, іще із орденом Дружби народів. Хрест, який зараз праворуч від входу -- самий перший пам\'ятник на могилі Кобзаря -- ще десь валяється розбитий на задвірках (його в 60-хх роках привіз таємно у Канів із Києва тодішній директор музею Яків Михайлович Данилов, чим, напевно, і врятував для нас). (Шкода, не помістилась на фото ціла колона із 5-ти різнокольорових кіосків, що стояли ліворуч вздовж алейки, і, чомусь, завжди були зачинені).

Панорама з г. \"Ганджаріхи\" (Гончарихи) на \"Намив\" загалом подібна до сьогоднішньої. З\'явився будиной Г. Дніпра 35. Магазин за дніпробудівською 5-поверхівкою ще продовльчий, №12, а не \"Господарка\" (чи що воно там зараз). Будіництво іншого житлового будинку на болоті коло 4-ї школи (на місці в правому куту фото), почнеться тільки в 1993-му, та не закінчиться і понині. Не зовсім ясно, що робить плав-кран за роздільною дамбою, втім, дійсно, пам\'ятаю, що там він був.

Деталі площі Комсомолу за майже 30 років змінилися відчутно. Проте, вони описані в іншому місці, повторюватись не стану. (Зауважу лиш, що якби була в ті часи веб-камера, то фіксувала б вона, напевно, тільки крону дерева).

\"Глечик із тарілками\", наче б, \"підріс\". \"Метеорів\", нажаль, нема з 1993 року (якщо з\'являться знову, то проїзд до Києва коштуватиме коло 200 грн. -- ви готові? \"Тоді ми йдемо до вас\")

Шкода, в мене виявились не всі листівки із цього набору. Якщо хтось має повний комплект (або аналогічний, скажімо, видання 1988 р.) -- готовий у вас його придбати (або, хоча б, позичити на якийсь час).