Музейний сором канівчан
Хто побував у нашому охайному місті із його віковічною історією, і хто не байдужий до свого коріння, обов\'язково побуває в канівському краєзнавчому музею.
При вході у це непримітне приміщення, розташоване у кутовому будинку напроти старого унівемагу, в будинку готелю \"Старий Канів\", де в 60-ті роки були торгові і складські приміщення, вас завжди зустрінуть приємні і милі працівники музею, які розкажуть про цікаву і неповторну історичну спадщину нашого милого Канева.
Зали музею наповнені експонатами, які свідчать, що історія Канева багата і неповторна. Тисячі відвідувачів Тарасової могили, мали б побувати тут і отримати багаті знання про землю, яка дала останній притулок всесвітньо знаному Кобзареві, проминають цей музей, назавжди втрачаючи можливість ознайомитися із цікавим минулим канівської землі.
Проте враження від перебування у краєзнавчому музею геть втрачається через його обшарпані стіни і стелі, прогнилу наскрізь підлогу і плісняву, яка переможно наступає на його стіни.
Канівчани знають, що не так давно музей було пограбовано, але цих злодіїв до цього часу не знайдено і цінні старовинні експонати тепер для Канева втрачені назавжди.
Гірко стає на душі, коли свою спадщину ми втрачаємо незворотньо і при такому відношенні до до власної історії, нашим нащадкам не буде чим гордитися за свою землю, яка їх зростила і дала путівку у життя.
Обурює те, що міській владі байдуже до цієї колиски історії, яка має прославляти рідне місто і стати другим обличчям після Шевченківського музею та окрасою міста.По місту навіть відсутні вказівники про цей краєзнавчий музей.
Розумні європейці, та навіть і ті ж турки, які міцно заробляють на історії, намагаються зберегти і примножити історичні надбання та продемонструвати світу свою вартісність і залишити у туристів бажання повертатися до цих історичних предметів, щоб відчути хоч на мить себе причетними до тих подій і людей, які творили історію.
А тепер у період підготовки до святкування 200-річчя з дня народження славетного Тараса Шевченка було би вельми доречно міському депутатському корпусу виділити малу частинку своїх доходів для відновлення і ремонту свого краєзнавчого музею. Розмістити по місту і в числених буклетах інформацію про місцезнаходження музею. Зробити для міста подарунок, який, я впевнений, буде належно оцінений, як канівчаниами, так і гостями міста.
- Перегляди
- 5268
- Подобається
- 6
- Не подобається
- 0
Розмова громади
КОМЕНТАРІ 10
Історичні коментарі доступні лише для читання.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб залишити коментар.
Двойная выгода - "Старый Канев" пополнится залом, а музей - потоком посетителей. Заодно и бесплатным обогревом...
Маю думку, що у випадку з краєзнавчим музеєм доречним є прислів\'я із змістом, що відкривають двері тому, хто в них стукає.
Тепер пояснюю сказане.
В свій час цей музей створювався небайдужою людиною Анатолієм Петропавловським. Спочатку його було розміщено у будівлі сьогоднішнього музею народно-декоративного мистецтва. При цьому Анатолій Борисович буквально голими руками розгрібав завалені будівельним сміттям приміщення унікальної історичної споруди для розміщення майбутніх музейних експонатів, значну частину з яких сам же розшукав і реставрував. Ми, на той час перші рухівці на Канівщині. заражені його ентузіазмом, активно допомагали йому, збираючись на суботники та недільники, які він проводив з власної ініціативи. А ще він дуже цікаво і запально знайомив нас, як із зібранням експонатів, з яких готував експозиції, так ї з унікальними експонатами - фрагментами кладки самої будівлі. Я На той час був депутатом Черкаської обласної ради і одночасно депутатом Канівської міської ради (тоді закон дозволяв подібне суміщення), був ініціатором створення в обласній раді першого демократичного блоку - альтернативи комуністичній більшості і учасником створення аналогічного блоку з депутатів Канівської міської ради. Якщо Анатолій Борисович постійно, аргументовано звертався до мене за допомогою, то ми тривалий час разом з ним настирливо домагалися в структурах обласної влади, в Черкаському обласному краєзнавчому музеї захисту інтересів нашого нового, створеного у Каневі, музею.
Потім у краєзнавчого музею "рейдерськи" забрали приміщення під експонати музею народно-декоративного мистецтва, які до цього зберігалися в Успенському соборі, в свій час закритому для богослужінь радянською комуністичною владою. Бо віруючі добивалися повернення їм храму і відновлення його функціонування за призначенням.
У Анатолія Борисовича вистачило тоді ще сили вирішити долю експонатів, змусити владу знайти місце під їх розміщення, у дуже важкі економічні часи початку 90-х років заставити владу докластися до облаштування музею на новому місці - місці сучасного його розміщення.
Та в нашу епоху нерідко «крила обрізають» будь-чиєму ентузіазму. Скінчилися сили боротися за долю музею і у Петропавловського. Він був звільнений з роботи, а музей "пішов по рукам" Я не маю у своєму розпорядженні матеріалів, щоб говорити про те, що ті руки не були фаховими. Ні, там працювали і працюють фахівці своєї справи. Та все ж такого запалу до роботи, який був у Петропавловського не відчувається. Не турбують так депутатів сьогоднішні господарі музею, як це робив Петропавловський, тому й депутатський корпус, маючи достатньо справ для своїх клопотів, належним чином не переймається долею музею.
1)місцеві експонати;
2)віповідну будівлю із залами огляду, реставраційну майстерню та схови;
3)професійні кадри або місцеві ентузіасти;
4)виділення коштів на утримання згідно затвердженого кошторису та виділених з місцевого бюджету.
А тепер подумайте та проаналізуйте, що в цього закладу нормального є?
Шкода! А то приклав би свої таланти до відновлення цієї історичної будівлі. Я майже впевнений, що у нього такі можливості є.
Іншим відвідувачам, які, на жаль, прокоментували цей матеріал своїми несерйозними дописами, має стати соромно. Подорослішають і зрозуміють, що свою історію потрібно любити і зберігати такою, яка вона є - без прикрас і редагувань.