Патріарх відвідає в Україні \"нові російські землі\" і підсилить військово-промислове співробітництво
Під час свого українського візиту 2010 Патріарх Московський і всієї Русі Кирил (Гундяєв) відвідає \"навіть не Малоросію\", а \"саме новий російський край\". Так охарактеризував географію та ідеологію, що 9-денного візиту Глави РПЦ в Україну голова \"Асоціації православних експертів\" і \"Відділу Криму і України Інституту країн СНД\" Кирил Фролов, який вважається членом команди Патріарха Кирила. У своєму інтерв\'ю порталу \"KM.Ru\" православний активіст, нагадав, що один з ключових пунктів патріаршого візиту – місто Дніпропетровськ (Катеринослав) – \"був заснований як можлива столиця всієї Російської імперії\". Про це повідомляє портал «Credo-ru» .
У свою чергу, ключовим пунктом перебування Патріарха в Дніпропетровську, нагадує Фролов, стане відвідування Південмашу – \"знаменитої цитаделі військово-промислового комплексу СРСР, яка є символом спільної модернізації Росії і України\".
Говорячи про відвідування Кирилом Одеси, православний експерт вказує на заплановане відродження патріаршої резиденції (фактично – літньої дачі) при Успенському монастирі, звідки, за словами Фролова, \"Патріархи Алексій I і Пімен управляли Російською Церквою\", \"тут також часто проводилися засідання Священного Синоду РПЦ\".
джеоело: RISU
Візит Патріарха Кирила в Україну,Кирил (Гундяєв),Кирил Фролов
- Перегляди
- 10019
- Подобається
- 1
- Не подобається
- 0
Розмова громади
КОМЕНТАРІ 41
Історичні коментарі доступні лише для читання.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб залишити коментар.
А обговорення проблеми на сайті знову визнають «антиросійським трьопом»…
Цю прописну істину знають а тому видають ось такі мапи
Зараз Патріарх Кіріл просуває ідею, що була прийнята на Всесвітньому російському народному соборі, про «русскій мір», це політичний проект, який називають привабливо «русскій мір», а насправді йдеться про відродження Російської імперії.
Як уважає директор російського Інституту релігії й права Роман Лункин. Концепція, за словами Патріарха Кіріла, передбачає духовне об\'єднання народів, "які приймають російську духовну й культурну традицію як основу своєї національної ідентичності або, принаймні , як її суттєву частину". Ядром " русскаго міра " патріарх називає Росію, Україну, Білорусію і Молдову підкреслюючи, що їхні жителі "духовно продовжують залишатися одним народом". "Патріарх показує, що він предстоятель не однієї лише Росії, він намагається вибудувати східнослов\'янську православну цивілізацію».
Концепція «русскаго міра», яку пропагує Патріарх Кіріл і яка дедалі більше стає державною політикою Росії, у Франції, Німеччині, Великій Британії вилилася в те, що РПЦ МП відбирає російські православні храми, які належать зарубіжній церкві. Московська церква взяла курс на створення єпархій та екзархатів і в США, і в Латинській Америці, Європі, Африці, Австралії, Китаї. Японії. Це робиться для того, щоб стати всесвітньою церквою й посісти перше місце у світовому право¬слав’ї, посунувши Константинопольського Патріарха. Тому й точиться така жорстока боротьба за Україну. Бо якщо Українська церква буде визнана автокефальною, то Російська вже не буде найбільшою. За кількістю парафій на сьогодні українське православ\'я більше за російське. Якщо в Росії 12 тис. парафій, то станом на 1 січня 2010 року в Україні нараховувалося 17731 православних релігійних організації не рахуючи 3765 Греко-католицьких. За даними МВС, на Пасху в Україні до церков прийшли 11 млн. вірян за 47-мільйоного населення, а в Росії при 142 млн. до храмів прийшли 8 млн. вірян. Тобто в Україні Пасху святкувало майже 25% населення, а в Росії – 5%. Статистика не на користь Росії тому незалежність Української церкви і стоїть на перешкоді Російській бути головною у світовому православ’ї. Статистика не на користь Росії, тому вони ніколи не погодяться на автокефалію Української церкви, що є однією з перешкод на шляху реалізації концепції "Російського православного міру".
21 липня 2010 року Одеська обласна організація ВО "Свобода" провела в конференц-залі редакції газети "Чорноморські новини" прес-конференцію "Візит патріарха Кіріла – духовний чи політичний". У прес-конференції взяли участь Єпископ Одеський і Балтський УПЦ Київського Патріархату Владика Яків, настоятель Храму Різдва Хрестового отець Віталій, голова Одеської обласної організації ВО "Свобода" Павло Кириленко.
Під час свого виступу Владика Яків зазначив, що Кіріл приїхав за політичним наказом, з волі Кремля, який прагне політичного, культурного та духовного поневолення України. "Він приїхав з метою упрягти нас в колоніальне ярмо, реставрувати минуле, торувати розбрат серед люду, посіяти різню. Якщо би патріарх прибув з Божої руки і з духовною місією, то він зустрівся би з іншими православними конфесіями. Розділив би свій біль і молитву за подолання негараздів на українській землі. Та він приїхав за політичним завданням Кремля, щоби політизувати церкву, нав’язувати українцям російську культуру й світогляд."
Владика Яків переконаний, що центральна влада, підтримуючи приїзд Кіріла, сприяє нагнітанню неспокою в суспільстві. "Прикро і боляче, що сьогодні політики, бажаючи легко управляти народом, і далі сприяють міжцерковному розбрату. Влада розгорнула масштабну рекламну кампанію приїзду Кіріла, витрачаючи величезні суми держаних коштів. Це в той час, коли сотні тисяч українців потребують елементарної матеріальної допомоги.
Російська церква називає нас "раскольнікамі", "нєблагодатнимі". Але хто розкольник? Коли Київ охрещували, про Москву і згадки не було. Більше того, є багато апостольських і богословських підстав щоби констатувати, що розкольниками є представники московського патріархату", - зазначив Владика Яків.
Настоятель Храму Різдва Хрестового отець Віталій зауважив, що священики російської церкви, виконуючи вказівки Москви, вдаються до нехристиянських методів. Вони налаштовують особливо молоде покоління зневажливо ставитись до Української церкви, української держави, культури. "Хочу звернути вашу увагу на катастрофу російської церкви у самій Росії, де вона втрачає позиції. Більше того, зовсім не все духовенство лояльне до Кіріла, адже ні для кого не секрет, що він є ставлеником Кремля, та був обраний з порушенням апостольських правил" - зазначив отець Віталій.
"В охороні Кіріла задіяна величезна кількість працівників МВС. Чому патріарх, який уповає на Бога не бере приклад з мучеників, з Ісуса Христа, які свого часу йшли до людей без всякої охорони? Збирати таку кількість охорони – чи не є це свідченням невіри, бездуховності? В Росії сьогодні надзвичайний стан, чи не пасувало би патріарху підтримувати там людей. Але він їде до Одеси відпочивати. Це безбожництво кинути паству і втекти на відпочинок. Така поведінка Кіріла – ще одне свідчення того, що російська церква розпадається, вона втрачає свій авторитет у всьому православному світі", - заявив отець Віталій.
Присутні на прес-конференції журналісти зазначили, що в потоці однобокої інформації щодо візиту Кіріла, спілкування з українським духовенством стало для них "ковтком чистого повітря".
приводу візиту в Україну патріярха Московського Кирила (Гундяєва)
Візит московського першоієрарха – застереження від небезпечних тенденцій постсовєтського православ’я
Візит предстоятеля братньої Православної Церкви мав би стати духовним святом для всіх християн України, історично пов’язаних із Київською Церквою. Адже перебування в нашій гостинній країні глави Московської Церкви засвідчує вселенський характер сучасного православ’я, а водночас нагадує нам про успіх українських місіонерів, котрі протягом ХІ-ХVIII ст. здійснили провіщення апостола Андрія Первозваного й навернули до Христової віри поганські племена на неозорих просторах від Балтійського моря до Амуру. Молитовна зустріч православних християн різних юрисдикцій, таких близьких за історією, обрядом, сакральною культурою, мала б зміцнювати єдність братів у Христі, стати тріумфом євангельської любови.
Чому ж так стається, що кожен візит московського першоієрарха в Україну все більше розколює націю, ділить православну спільноту за чинниками цілком позацерковними? Чому, попри наполегливі прагнення пропаґандистів виявити пастирський характер візитів, усе виразнішими стають їхній політичний зміст і підпорядкування праґматичній меті відновлення Російської імперії? Чому найбільш радіють цим візитам представники радикальних лівих, необольшевицьких політичних рухів, що рвуться зустрічати московського гостя з гаслами, на яких визнають себе «малоросами»?
Постсовєтський простір, де вихідці зі старої комуністичної бюрократії здійснюють злочинний експеримент для відновлення імперії зла, виявився готовим залучити й зберегти Церкву. Але лише за однієї умови – Церква мала б слухняно виконувати замовлення політичних та економічних еліт, прийняти на себе державотворчі функції, підтримувати ілюзії соціяльної справедливости й демократизму суспільного устрою. До Церкви знов адресується підступний заклик, звернений дві тисячі років тому до її Небесного Глави: «Це все Тобі дам, якщо впадеш і мені Ти поклонишся!» (Мт. 4:9). Перед ієрархією, священством, перед усією повнотою Христової отари постає давній болючий вибір: кому ж служити, Богові чи мамоні?
Патріярх Кирило несе в Україну образ потужної, успішної, багатої релігійної організації, включеної до верхівки криміналізованої буржуазно-чиновницької ієрархії. Цей образ чудово виглядає в медійному світі прихильних до Московського Патріярхату засобів масової інформації, заворожує стужілих за облудним комуністичним минулим пенсіонерів та перейнятих комплексами власної меншовартости високопосадовців. Однак цілком інакше сприймається він у світлі євангельської настанови: «По їхніх плодах ви пізнаєте їх» (Мт.7:16). Войовнича проповідь своєї виключности на противагу євангельській покорі, ненависть до опонентів на противагу заповіді любови до ближнього й навіть до ворогів, моральний релятивізм, культ багатства й сили, дух конкуренції, зневага до історичної спадщини України, лицемірне святенництво – ці тенденції щодалі більше посилюються в спільноті, очолюваній патріярхом Кирилом. І це змушує замислитися над характером його місії в Україні. А замислившись, пригадати, як у лоні формально православної Російської імперії сто років тому визрівала найстрашніша в історії людства тоталітарна ідея, жертвами поширення якої стали мільйони православних християн, - большевизм.
Візит патріярха Кирила й пов’язана з ним інформаційна кампанія мають свій сенс для української православної спільноти як застереження від небезпеки секуляризації Церкви, від підміни євангельських цінностей світською системою вартостей, від утечі від жертовного служіння ближньому в простір релігійних воєн і боротьби за сфери політичного впливу. Коли поділеній нині українській православній спільноті судилося вирости в єдину Помісну Церкву, спадкоємно пов’язану з Київською митрополією Вселенського Патріярхату й покликану здійснювати апостольську місію в постіндустріяльному світі, то ця перспектива відкривається на шляхах, що простяглися осторонь від показових маршрутів подорожей патріярха Кирила. «А путь праведних – ніби те світло ясне, що світить все більше та більш аж до повного дня!» (Пр. 4:18).
2010-07-21
"25-28 липня у Києві перебуватиме громадянин РФ Владімір Ґундяєв ("патріарх Кіріл"). На догоду московському вояжеру влада забороняє будь-які акції протесту і перекриє весь центр столиці.
ДАІ міста Києва рекомендувало киянам утриматись від поїздок у центр Києва впродовж усіх чотирьох (!) днів візиту цього "гостя", бо практично вся центральна частина столиці буде перекрита. Можна лише уявити собі ті багатогодинні дорожні корки, в які потраплять кияни. І це стосується не лише водіїв, але й пасажирів громадського транспорту, які матимуть складнощі з вчасним приходом на роботу. Все це буде помножене на спеку, що стоїть у Києві, та брутальну поведінку осіб, що охоронятимуть Ґундяєва.
Закликаємо водіїв, які на собі відчують усю "благодать" візиту громадянина РФ Владіміра Ґундяєва, 25-28 липня зустрічати заїжджого гастролера сигналом ганьби в усіх місцях його перебування – перед Кабінетом Міністрів та Верховною Радою, на Володимирській гірці, біля Софії та Києво-Печерської Лаври", – звернувся до київських водіїв голова Київської міської організації ВО "Свобода" Андрій Мохник.
23 липня 2010 року активісти "Студентської Свободи" після вильоту Володимира Гундяєва з Одеси очищували місто від атмосфери зла і нетерпимості, яку привіз із собою московський піп.
Молоді націоналісти e спецкостюмах з протигазами (щоб не заразитися) замітали дорогу до аеропорту від колонізаторських намірів московського попа і холуйського духу місцевої псевдоеліти.
"Ідея виникла після перегляду вчорашнього виступу Гундяєва в оперному театрі. З його уст лилося зло, нетерпимість і агресія до України. Три дні візиту в наше місто запам’ятаються торуванням розбрату і сіянням слів лукавого, насадженням російської культури і азіатського світогляду, які домінують в московській Церкві. Ця особа дискримінує християнство. Його діяльність гірша за секти" - заявив активіст "Студентської Свободи".
Хіба бажання навести на своїй землі порядок, недопустити свавілля всіляких зайд називається простою злістю від якого можна тріснуть?
Я називаю такі дії – правильні дії тверезих людей з недеградованою логікою.
Або ще так – звичайна робота по наведенню порядку, робота яку треба зробити, от і все.
Кока – за мене не переживай, все буде добре.
26 липня. Пікетування Генерального консульства РФ у Харкові.
"Приїзд до України громадянина Російської Федерації Владіміра Ґундяєва, відомого як патріарх Кіріл, переслідує єдину мету – посіяти серед українців релігійний розкіл та нав‘язати комплекс колоніальної меншовартості", – про це під час пікетування Генерального консульства РФ у Харкові заявив очільник обласного осередку ВО "Свобода" Ігор Швайка. Нагадуємо, 26 липня 2010 року Харківська обласна організація "Свободи" провела пікет Генконсульства Росії в Харкові на знак протесту проти безпрецедентних утисків національних прав українців під приводом пастирського візиту Московського патріарха.
Коментуючи вимоги пікетувальників, Ігор Швайка зазначив, що в дні візиту "святійшого" Кіріла Україну перетворено на колонію суворого режиму: "Протягом останнього тижня в державі триває міліцейське свавілля, кількадесят активістів ВО "Свобода" затримані в Києві та Дніпропетровську. Підставою для затримання було начебто намагання чинити перешкоди просуванню кортежу Кіріла. Ці дії вже отримали народну назву "Кірілівські зачистки", що вчиняються у традиційному ФСБшному дусі".
Голова Харківської міської організації ВО "Свобода" Олександр Ґава назвав події, пов‘язані з приїздом Владіміра Ґундяєва, виставою релігійно-політичного абсурду. На його думку, розмови про подвійне російсько-українське громадянство для патріарха Кіріла є проявом лакейської відданості адміністрації Януковича до примх російський царьків і попів, що проявляється у демонстративному зневажанні Конституції України.
Олександр Ґава також наголосив: "За два дні Україна святкуватиме річницю Володимирового Хрещення. Тисячу років тому, коли русичі-українці вже були великою християнською нацією, на московських болотах ще квакали жаби. Наші пращури йшли до Московії з духовною місією християнізації фіно-угорських племен, що населяли сьогоднішню Росію. Натомість у ці дні мордвин Ґундяєв приїздить до нас, аби вчити українців Московському "православію". Якщо називати речі своїми іменами – то тютюнно-алкогольний ділець Кіріл прибув сюди, аби розширювати власну кримінально-корупційну імперію під назвою "Російська Православна Церква".
http://www.svoboda.org.ua/static/photos/articles/240x180n/240x180n_photo_59a41ef79f46b495788a616f09d853dc.jpg
28 липня 2010 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Оксана Ретьман закрила справу щодо "свободівця" Валентина Лунейка за статтею 185 частини 1 Кодексу про адміністративні правопорушення (порушення правил проведення масових акцій) за відсутністю складу правопорушення. Суд встановив, що причиною затримання Валентина Лунейка стало те, що під час затримання інших "свободівців", він звернувся до правоохоронців українською мовою, що було розцінено останніми як злочин. Рішення суду підтверджує, що дії працівників МВС під час акції протесту з нагоди приїзду Владіміра Ґундяєва були свавільними та незаконними. Нагадаємо, Валентина Лунейка разом ще з сімома побратимами 26 липня 2010 року представники МВС затримали за намагання провести театралізовану постановку "Гламурні гастролі кремлівського гебіста" з нагоди приїзду в Україну громадянина РФ Владіміра Ґундяєва ("патріарха Кіріла").
Справа про затримання ще одного "свободівця" Вадима Фещенка перенесена на 4 липня 2010 року. Суддя Оксана Ретьман викликала на судове засідання заступника начальника міліції громадського порядку міста Києва Сергія Бойка, який під час подій 26 липня 2010 року віддавав незаконні накази, що призвело до свавілля міліції під час акції протесту "Свободи" з нагоди приїзду в Україну незваного гостя, спец-комісара Кремля Владіміра Ґундяєва. Ще на передодні акції Сергій Бойко заявляв "свободівцям", що не допустить жодних акцій протесту під час візиту Ґундяєва.
Довідка. 26 липня 2010 року близько 9-30 представники МВС затримали восьмеро членів Всеукраїнського об’єднання "Свобода", які намагалися провести театралізовану постановку "Гламурні гастролі кремлівського гебіста" (Володимирський проїзд, на тротуарі біля готелю "Хайят"). Акція була легальною (повідомлення про проведення акції зареєстроване Київською міською держадміністрацією за №28363).
Серед затриманих: заступник голови Київської "Свободи" Руслан Андрійко, керівник Печерської районної організації Олександр Аронець, голова Подільської районної організації Валентин Лунейко, голова Оболонської районної організації Вадим Кудовбенко, Михайло Кублій, Едуард Ігольніков, Вадим Фещенко, Євген Коваленко.
26-27 липня 2010 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Оксана Анатоліївна Ретьман розглянула справу щодо Едуарда Ігольнікова та Олександра Аронця за статтею 185 частини 1 Кодексу про адміністративні правопорушення (порушення правил проведення масових акцій). Суддя винесла абсурдне рішення: визнаючи, що акція була легальною та не заборонена судом, визнала "свободівців" винним та винесла їм усне попередження.
2010-07-29
Юлія Тужик («Голос України»):
- Як Ви оцінюєте приїзд патріарха Кирила: позитивно, негативно? Чи тут не може бути однозначної відповіді?
Євангеліє навчає нас оцінювати вчинки священнослужителів за їхніми плодами (Мт. 7:16-20). Тож і остаточну оцінку візитові предстоятеля Московської Церкви годі дати доти, доки виявляться його наслідки. Якщо цей візит спричинить у житті спільноти вірних Московського Патріархату в Україні утвердження братньої любови, жертовної відданості своєму народові й українській державі, щирості в стосунках, співчуття до болю ближнього, непримиренності до кар’єризму, корупції, пристосовництва, визиску чужої праці, сприятиме її відмежуванню від антиукраїнських політичних сил – тоді цей візит має безперечно позитивне значення. Коли ж унаслідок візиту посилиться взаємне протистояння православних юрисдикцій, зростуть монархічні й імперські настрої в церковному середовищі, коли посилиться політизація й комерціалізація церковного життя, коли бацили комплексу меншовартості й надалі перешкоджатимуть самоідентифікації пастви Московського Патріарха в Україні – він залишиться тільки одним із прикрих епізодів у драматичній історії російсько-українського політичного протистояння.
Знову ж таки – стара пісня...
Ти Richard спиш і бачиш як українців закривають як не на Соловки, то в якісь інші тюрьми.
НІЗАЩО!!! Як і тих вісьмох активістів-„свободівців”.
А тобі б головне побільше!?!?!?
„Кому мешал тот патриарх?” (питання з „издёвкой”?) –
відповідь без „издёвок”, конкретна – Діяльність спец-агента іноземної країни Владіміра Ґундяєва-московського патріарха заважає державному устрою України.
І третій раз для нагадування –
ЕКСПАНСІЯ ЦЕРКВИ МОСКОВСЬКОЇ ІМПЕРІЇ З ГЛИБИНИ ВІКІВ.
\'\'Украінская православная церковь
Московского патріархата —
атомний щіт Россіі\'\'.
В.Путін
В 2010 році минає 551 рік відтоді, як московська церква зрадила церкву-матір — Київську митрополію Вселенської православної церкви, а в подальшому підступом та насильством уярмила її.
У 1459 році церковний Собор у Москві, порушивши церковні канони, проголосив незалежність московської церкви від Київської митрополії. Собор самочинно надав московській церкві статус патріархата і призначив патріарха, не маючи на це ні підстав, ні жодних прав. При цьому керувався він не заповідями Господа, не канонами Вселенської православної церкви, а виключно далекосяжними імперськими амбіціями Москви — цим ісчадієм пекла на землі, виплодом диявола.
На протязі 134 років Москва всіма засобами домагалась від Вселенського патріархата визнання самопроголошеного статусу своєї церкви. І в 1593 році він таки визнав Московський патріархат але тільки в межах Московії, без Київської митрополії.
Та московських патріархів і царів це не задовольнило. То ж, у 1686 році, віроломно, підступом та насильством, вони змусили Вселенського патріарха Діонісія, який перебував у Московії на їхнє запрошеня, фактично продати їм Київську митрополію за 300 золотих. В архівах збереглася відповідна розписка Діонісія. Оскільки сталося це без рішення Синоду, а відтак, неканонічно, Вселенський Собор скинув Діонісія з патріаршого престолу. Зрозуміло, що це нічим не зарадило нашій церкві, і за більш ніж 300 років московського патріаршого «окормлєнія» українська церква втратила і права і привілеї.
В наш час московська церква в Україні, хоч і називає себе, облудно, українською, не має жодних українських національних ознак і є форпостом московської імперії на наших теренах, оплотом її ”п\'ятої колони“.
Експансія церкви московської імперії триває. Будьмо пильні!
который час, пожалуйста...
Годинник – символ "смірєнія"
"Істіна" – А ніхто і не має сумнівів, що основна мета гундяєвських гастролей є зібрати в Україні покірне стадо для кремлівських пастухів.
Осталась еще одна не проработанная полностью лазейка. Именно через религию можно найти те лозунги и флаги, под которыми начнется разрушение Украины. А самое главное – нужную для пожара искру. Тем более, что здесь уже происходили реальные побоища вокруг захвата храмов и по другим поводам.
Когда в украинских СМИ появляются сообщения что накануне визита Кирилла, в Луганске сжигают церковь Киевского Патриархата, а к отъезду Кирилла вдруг взрывают уже московскую церковь в Запорожье, то случись это в стране, где религия действительно является важным фактором общественной жизни, это бы закончилось очень плохо.
Наверняка это знают и в Москве, наверняка это знает и Московский Патриарх. Знает ли об этом украинский Президент, украинские олигархи, которым нужна стабильная страна и прочие, обязанные знать это, службы и органы – вопрос риторический.
подається в оригіналі http://sd.net.ua/2010/07/29/kirill_atheist.html
Цього року, як і минулого, столиця України зустріла Московського патріарха з форсом. Українці ж, здається, за ці Кірілові дні в Києві добре почали розрізняти церкви Київського та Московського патріархатів.
День 1
Напередодні приїзду Кіріла в Київ, 22 липня націоналісти подали повідомлення в КМДА про проведення акцій протесту.
Натомість 23 липня суд розглянув звернення міської влади про заборону проведення акцій у зв\'язку з тим що "наявність біля об\'єктів, які буде відвідувати Кіріл, учасників акцій, може призвести до сутичок між представниками різних релігійних конфесій та політичних напрямків та створить умови, які перешкоджатимуть нормальній життєдіяльності міста" (цитата з позовної заяви КМДА до суду про заборону акцій).
При цьому мерія вимагала заборонити проведення акцій у "центральній частині міста Києва". Коли ж суддя запитав, а що таке "центральна частина міста", представник КМДА повідомив, що це там, де перебуватиме патріарх Кіріл.
Суд задовільних позов КМДА, хоча і частково. А саме - конкретизував де саме заборонено проводити акції. "Свободі" заборонили мітингувати перед Києво-Печерською Лаврою 25 липня, перед Софійським Собором 26 липня та на Володимирській гірці 27 липня.
Суд також заборонив і ходу в підтримку Кіріла активістів (заявлено 2 000 осіб) громадської організації "Православний вибір". (Як виявиться пізніше, ходу прихильників Кіріла ніхто не зупинив, незважаючи на заборону суду. Щоправда вона виявилася мало чисельнішою ніж заявлена - близько 400 людей).
Ввечері 25 липня група громадян, серед яких були і члени ВО "Свобода", спробували просто зайти до Києво-Печерської Лаври. Але ще за 500 метрів їх зупинили представники правоохоронних органів і не дозволили пройти.
Заборону оголосив підполковник столичної міліції Сергій Бойко. Він не дозволив пройти і представникові ЗМІ, який був серед групи. Тобто міліція вдалася до перешкоджання професійній діяльності журналіста?
Цей факт зафільмували декілька репортерів, а також камери інформагенції "Reuters".
Забороною справа не обмежилась - підполковник міліції Бойко пообіцяв, що наступного дня, тобто 26 липня, він не дасть провести "Свободі" заявлену акцію.
День 2
24 липня представники патріотичних організацій подали повідомлення в КМДА про проведення акції 26 липня на Володимирському проїзді, за 400 метрів від Софійського собору на тротуарі біля готелю "Hyatt".
О 9.00 на місці проведення заявленої акції підполковник міліції Бойко заявив націоналістам, що їхня акція нелегальна.
На всі заперечення, що про цю акцію було повідомлено телеграмою КМДА і факсом ГУМВС у місті Києві, підполковник не реагував.
Він лише попередив, якщо націоналісти розпочнуть акцію - вона буде вважатись незаконною.
Націоналісти навіть не розгортаючи банерів та партійної символіки, спробували провести театралізоване дійство. Як тільки з\'явились маски Кіріла, Путіна та Медведєва, пролунав наказ Бойка затримати учасників вистави.
Разом з ними затримали і людей, що стояли осторонь і були вбрані в національний одяг чи жовто-блакитні хустини.
Вже за декілька годин розпочалося "судилище". Суд визнав, що представники "Свободи" таки повідомили органи міської влади, але, на думку суду, 2 діб недостатньо для забезпечення порядку під час акції.
Натомість готовність столичної міліції до акції 26 липня була підтверджена словами свідків, які чули як підполковник міліції Бойко напередодні, 25 липня, телефонував організаторам акції і повідомив, що на розі вулиці Малої Житомирської та Володимирського проїзду виставлять спецогородження.
Вже 26 липня ці спецогородження стояли з самого ранку, тобто в МВС завчасно підготувались і знали, що акція не заборонена.
Переважна більшість представників "Беркуту", які згодом давали пояснення щодо затримання осіб, зазначали, що в ході затримання вони представлялись і просили всіх розійтись.
На відео, знятому журналістами, чітко видно, що нічого подібного не було.
Але варто зауважити, що пояснення про вчинені затримання давали зовсім не ті, хто здійснював ті затримання.
Та суддя відмовилась вислухати дане заперечення, хоча на відео чітко видно хто здійснював затримання.
Суд взагалі не взяв до уваги відеодокази представників обвинувачених, мотивуючи це неможливістю технічного забезпечення перегляду.
В своєму рішенні суд частково визнав винними трьох затриманих у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 185-1 КпАП - порушення встановленого порядку організації та проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій.
Щоправда, санкція даної статті передбачає відповідальність тільки щодо організаторів мітингу, які не були затримані. З іншого боку, закон зобов\'язує організаторів лише завчасно надіслати повідомлення про акцію. Ці і було зроблено.
День 3
Абсурдно, але 27 липня працівники МВС не перешкоджали ні проведенню акції протесту, ні показу театралізованої вистави "Гламурні гастролі московських гебістів", хоча про ці масові акції було повідомлено тим же листом, що й про акцію 26 липня на Володимирському проїзді.
День 4
Українська православна Церква Київського Патріархату провела Хресний хід від Володимирського Собору до Володимирської гірки, в якому за повідомленнями преси, взяли участь від 10 до 15 тисяч християн.
Це була відповідь на політичний візит Кіріла.
Навіть використовуючи адмінресурс в Одесі Кіріла зустрічали лише близько 3000 людей, а в Києві до 400 людей.
Водночас вірян Київського патріархату, які діставалися Києва через усілякі перепони, коли міліція не пускала автобуси, зібралось набагато більше.
Влада зробила все, щоб ще більше роз\'єднати українців за конфесійною ознакою, міліція чинила свавілля, не допускала до української святині людей у національному вбранні, затримувала українських патріотів, які у законний спосіб хотіли висловити свій протест.
Суд, ґрунтуючись на свідченнях працівників "Беркуту", які не робили того про що свідчили, визнав затриманих винними у невідомо чому.
Ба більше, в Києві були вжиті настільки безпрецедентні заходи безпеки, що повсякчас навіть прихильники Кіріла не могли його побачити.
Об’єднуйся краще он .... з монголо-татарами.
Вашого раболєпського об\'єднання, звичайно, Вам з нами не зварити. І не сподівайтеся на це. Бо поки живуть в Україні українці, серед них є націоналісти, а не лише раби Гундяєва.
Ваше невдоволення і образи - комплімент українцю-націоналісту! ))
такой “футбол” нам не нужен… все в сад, господа, в сад)))
3 серпня 2010 року Шевченківський районний суд міста Києва, розглянувши справу проти Михайла Кублія, який був затриманий під час акції протесту проти приїзду громадянина РФ Владіміра Ґундяєва ("патріарха Кіріла"), визнав свободівця винним. Суд виніс Михайлові попередження у зв’язку з тим, що він під час приїзду Кіріла знаходився на місці подій у футболці ВО "Свобода" та пов’язав національний прапор на шию.
Суд критично оцінив усі свідчення з боку захисту. Натомість повністю поклався на сфальшовані працівниками МВС протоколи затримання та брехливі свідчення співробітників спецпідрозділу "Беркут".
На судове засідання цинічно не з’явився заступник начальника управління охорони громадського порядку міста Києва підполковник Сергій Бойко. Нагадаємо, саме він 26 липня керував операцією міліцейського свавілля, під час якої правоохоронці затримали всіх, хто був з українською символікою або в національному одязі.
Суд також відхилив клопотання захисту про закриття справи у зв’язку із закінченням терміну розгляду (стаття 277 Кодексу про адміністративні правопорушення).
"Свобода" вважає цей процес виявом політичних репресій, брутальним порушенням конституційних прав громадян України, в тому числі права на мирні зібрання.
"Свобода" розцінює поведінку судді Оксани Ретьман як упереджену та подаватиме апеляцію щодо винесеної нею постанови.
Нагадуємо, що 26 липня 2010 року о 9-30 представники МВС затримали восьмеро членів Всеукраїнського об’єднання "Свобода", які намагалися провести театралізовану постановку "Гламурні гастролі кремлівського гебіста" (Володимирський проїзд, на тротуарі біля готелю "Хайят").
Серед затриманих заступник голови Київської "Свободи" Руслан Андрійко, керівник Печерської районної організації Олександр Аронець, голова Подільської районної організації Валентин Лунейко, голова Оболонської організації Вадим Кудовбенко, Михайло Кублій, Євген Ігольніков, Вадим Фещенко, Євген Коваленко. Відео: http://www.svoboda.org.ua/media/video/015936/
Судове засідання щодо Вадима Фещенка відбудеться 4 серпня о 9-00. Щодо Руслана Андрійка – 5 серпня о 9-00. Щодо Євгена Коваленка засідання перенесене на невизначений термін.
Чому знову історія України? Хіба немає інших гуманітарних дисциплін? Чому нова влада постійно ґвалтує саме Її Величність Історію України? Чому це відбувається в той час, коли довкола багато наук, які потребують негайного державного втручання, фінансування, перегляду?... Та чому ж всі економісти, акушери, любителі шапок, – що сьогодні є при владі, які в житті якщо й гортали підручник з історії, то, мабуть, лише своєї КПРС, – в один прекрасний момент згадали саме про українську історію? Чому наше минуле, пам’ять про наших дідів та прадідів, їхні змордовані московськими та варшавськими режимами долі, сьогодні стали розмінною монетою в міждержавних стосунках Києва та Кремля?
Чому, рухаючись у майбутнє, ми скочуємось назад у минуле? Чому національна гідність, українська ідентичність, совість, правда стали принизливими рисами сучасного провладного політика? Чому історію як пам’ять та нагадування про те, ким ми є і для чого ми є, нам пишуть у владних коридорах, нав’язують та пропагують люди, що себе навіть не ідентифікують з українським? Чому Президент Росії видає указ, згідно з яким День хрещення Київської Русі (28 липня) буде державним святом Росії, причому слово "Київська" десь губиться? Чому Патріарх РПЦ агітує мене в моїй державі через державне телебачення за "русский мир", яким "сегодня являются Россия, Украина, Белоруссия"? Чому Московським патріархом стає людина, яка, згідно з архівними матеріалами й за свідченнями відомого дисидента Васілія Мітрохіна та політолога Крістофора Ендрю, працювала свого часу у відомій структурі під псевдо "агент Дроздов"? Чому до приїзду Кирила в Україну ми перейменовуємо столичну вулицю І. Мазепи, щоб не образити його святість? Того "зрадника" Мазепи, що своїм коштом та коштом військової скарбниці спорудив близько тридцяти церков, відбудував найцінніші пам’ятники княжої доби, відновив Києво-Печерську Лавру та Софійський собор, побудував Софійську дзвіницю?!.. Чому завдяки тогочасному "благородному" впливу Росії, в особі Петра І, було заборонено друк, а потім викладання українською, 1718 р. заслано до Лаври московських агентів у чернечому вбранні, які підпалили Лавру і знищили її архів...? Чому "православна імперія" в ХХ ст. легко стає атеїстичною державою, а після падіння Берлінського муру так само легко повертається до православ’я? Чому символ цієї імперії – Храм Софії Премудрості Божої – розташований на Луб’янці, на колишньому зловісному місці ЧК, ГПУ, НКВД, МГБ, КГБ? Чому цей символ у 2002 р. був відновлений за участю співробітників ФСБ РФ та освячений Патріархом Кірілом ІІ? Чому один з керівників партії "Русский блок" на святкування 140-річчя з дня народження Леніна у Луганську виступив з незабутнім гаслом: "С нами Путин, Ленин и Христос!"? Чому на минулорічній швейцарській зустрічі всіх офіційних православних церков світу, московський та константинопольський патріархи практично унеможливили визнання Української автокефальної церкви? Чому, за даними МВС України, цьогоріч в Україні святити паску прийшло 11 млн. вірян (за 47-мільйонного населення), натомість в Росії (при 142 млн. громадян) до храмів прийшли 8 млн. вірян? Чому тоді Росія претендує на першість у світовому православ’ї – коштом власне українських православних парафіян? Чому, згідно з новими соціологічними даними, в російськомовній Одесі 33,7% студентів належать до УПЦ Київського патріархату, а лише 31,5% – Московського?
Чому Москва так панічно боїться правди в історії? Чому нова українська влада пише нашу історію під російський стандарт?
Історія допомагає формувати нашу особистість, вчить нас мислити, відрізняти добро і зло, правду та брехню. Чому це не влаштовує нашу сьогоднішню владу, а наше бажання берегти та шанувати історичну пам\'ять викликає у неї такий різкий спротив?!
Михайло Галущак
4 серпня 2010 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва, розглянувши справу проти Вадима Фещенка, який був затриманий під час акції протесту проти приїзду громадянина РФ Владіміра Ґундяєва ("патріарха Кіріла"), перенесла оголошення постанови по справі на 9-00 5 серпня 2010 року.
Суддя Оксана Ретьман проігнорувала злісну неявку у суд ключового свідка заступника начальника управління охорони громадського порядку міста Києва підполковника Сергія Бойка, який віддавав незаконні накази щодо затримання протестувальників та напередодні на камеру при свідках заявив, що не допустить проведення будь-якої акції протесту проти Владіміра Ґундяєва ("патріарха Кіріла"). Нагадаємо, саме підполковник Бойко 26 липня керував операцією міліцейського свавілля, під час якої правоохоронці затримали всіх, хто був з українською символікою або в національному одязі.
Та замість того, щоби через неповагу до суду здійснити примусовий привід підполковника Сергія Бойка, суддя Ретьман визнала за достатнє письмові пояснення міліцейського свавільника.
Попри те, що громадянин Бойко виявивши неповагу до суду, не знайшов часу чи бажання з’явитися на судове засідання, під дверима суду постійно чергував працівник ГУМВС у місті Києві, який по телефону доповідав про хід судового засідання.
Суд відхилив клопотання захисту про закриття справи у зв\'язку із закінченням терміну розгляду (стаття 277 Кодексу про адміністративні правопорушення).
Крім того, суд критично оцінив усі свідчення з боку захисту. Натомість повністю поклався на сфальшовані працівниками МВС протоколи затримання та брехливі свідчення співробітників спецпідрозділу "Беркут".
Рішення, які ухвалює суддя Ретьман, узаконює міліцейське свавілля та освячує порушення конституційних прав громадян. Фактично розчерком суддівського пера перекреслюється Конституція України та дається відмашка для масового застосування правоохоронцями насилля проти громадян, які мають намір скористатися своїми конституційними правами. Фактично в Україні реалізується сценарій путінської Росії, коли рядовий "беркутівець" може тлумачити Конституцію та вирішувати, чи має право громадянин у даній ситуації користуватися своїми конституційними правами.
"Свобода" вважає цей процес виявом політичних репресій, брутальним порушенням конституційних прав громадян України, в тому числі права на мирні зібрання.
6 серпня 2010 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Оксана Ретьман розглянувши справу проти заступника голови Київської "Свободи" Руслана Андрійка, який був затриманий під час акції протесту проти приїзду громадянина РФ Владіміра Ґундяєва ("патріарха Кіріла"), повністю виправдала Руслана Андрійка, визнавши факт міліцейського свавілля під час мирної акції 26 липня 2010 року.
Як зазначив адвокат підсудних Пилип Іллєнко, Всеукраїнське об’єднання "Свобода" вже подало апеляційну скаргу щодо трьох активістів, яких під час мирної акції було затримано працівниками МВС та визнано винними по цій справі, зокрема щодо Олександра Аронця, Едуарда Ігольнікова та Вадима Кувдобенка. "Наразі ми готуємо подання апеляційних скарг щодо інших "свободівців", яких суд також частково або повністю визнав винними, узаконивши щодо них міліцейське свавілля та освятивши порушення їх конституційних прав. Зважаючи на упередженість судді щодо свідчень збоку захисту та покладаючись на сфальшовані працівниками МВС протоколи затримання, а також брехливі свідчення співробітників спецпідрозділу "Беркут", "Свобода" також звертатиме увагу на це й інших відповідних органів.
Неспростовним аргументом для суду про те, що акція була законною, а КМДА була вчасно повідомлена, став пред’явлений у суді графік чергування заступників Голови КМДА та начальників управлінь про графік чергування у вихідні дні у липні 2010 року.".
Попри те суддя Оксана Ретьман вкотре проігнорувала злісну неявку у суд ключового свідка заступника начальника управління охорони громадського порядку міста Києва, підполковника міліції Сергія Бойка, який віддавав незаконні накази щодо затримання протестувальників та напередодні на камеру при свідках заявив, що не допустить проведення будь-якої акції протесту проти Владіміра Ґундяєва ("патріарха Кіріла"). Натомість Сергій Бойко замість себе до суду відправив молодиків зі спецпідрозділу "Беркут", аби ті прикривали його злочинні накази проти мирних українців. Нагадаємо, саме підполковник Бойко 26 липня керував операцією міліцейського свавілля, під час якої правоохоронці затримали всіх, хто був з українською символікою або в національному одязі.