Науковці НАН України не виключають місцевого референдуму щодо заборони Канівської ГАЕС
У розпорядженні журналістів «Kanos» опинився лист, що був адресований до Прем'єр-міністра України Володимира Гройсмана наприкінці серпня поточного року та в якому викладені основні ідеї науковців відділення Стратегічного розвитку України Національної академії наук України щодо відродження Канівщини.
Науковці, серед яких академік УАН Леонід Шморгун, академік Європейської академії природничих наук Едуард Дегодюк, а також громадські активісти в особі голови громадського руху соціальних ініціатив учасників бойових дій, ветеранів військової служби та працівників правоохоронних органів м. Києва Олександра Зубкова і голови громадської організації «Пам’яті героїв» Андрія Чайки, звертають увагу Прем'єр-міністра України на унікальну природню, історичну та культурну унікальність Шевченківського краю, яка, попри всі очікування і сподівання, постійно піддається небезпеці та руйнуванню.
«Якась зловорожа сила постійно розставляє пастки, створює штучні перепони, з метою нівеляції, безпам’ятства і байдужості до рідної землі. Так склалося за колоніального статусу України у складі Російської імперії і, як не дивно, продовжується і в самостійній Україні. Здавалося б, що Чернеча Гора, де спочиває серце безсмертного Тараса, повинна стати Меккою і Лхасою для всіх українців нашої держави, світу. Проте цього не сталось. За 25 років незалежності Чернеча Гора визначається глибокою провінційністю, а пророблена реконструкція музею Т.Г. Шевченка – схоластичністю і бездушністю», - йдеться у тексті листа.
Фото: mandrivnic.livejournal.com
Не менше занепокоєння у його підписантів викликає й екологічна ситуація на Канівщині.
«Не дивлячись на те, що Україна велика, невідь з чиєї руки навколо Канева, як гриби після дощу, почали зростати промислові птахофабрики. Здавалося б добре – свіжа курятина, робочі місця. Але лихо їх в тому, що роботодавці подбали про примноження багатотисячного поголів’я курей, а не подумали куди ж дівати пташиний послід – найконцентрованіше органічне добриво і найнебезпечніший продукт забруднення навколишнього середовища хімічними сполуками, гельмінтами, хвороботворними мікробами і неприємним запахом», - аргументують свою позицію науковці та громадські активісти.
Фото: procherk.info
Однак, як виявилось згодом, і це ще не межа знущання над природною та історичною спадщиною Канівщини, пишуть автори звернення.
«Ще в радянські часи виношувалась ідея і розпочато освоєння проекту з будівництва гідроакомулятивної електричної станції, і, як завжди, з широким розмахом перетворення і нищення нашої природи. І ось, всупереч охоронним документам, 13.07.2016 р. Урядом ухвалено програму розвитку гідроенергетики до 2026 р., де прийнято рішення реанімувати проект на спорудження ГАЕС потужністю до 1 ГВт з переселенням людей, нищенням лісів, Бабиної гори, території Букринського плацдарму, стародавніх пам’яток. Але це тільки половина лиха, інша частина – екологічна катастрофа, що може послідувати за штучним водоспадом у 80-100 м в Канівське водосховище. Екологам цілком зрозуміло, що кінетична енергія потоку викличе турбулентні течії у водосховищі, які піднімуть із дна радіаційний мул часів катастрофи на ЧАЕС, у воді підвищиться концентрація фосфору і інших біогенних елементів, що викличе бурхливу евтрофікацію води, опалі органічні рештки підвищать у зимовий період концентрацію метану і все живе у водосховищі загине», - зазначається у тексті листа.
З огляду на це, науковці закликають Гройсмана прийняти мудре рішення, через проведення громадських слухань і, навіть, місцевого референдуму про припинення будівництва Канівської ГАЕС, обравши один з двох стратегічних напрямків розвитку Канівщини.
«Перший - безоглядно слідувати згідно ухвали уряду від 13.07 щодо розвитку гідроенергетики до 2026 р. і рішуче приступити до продовження будівництва Канівської ГАЕС. Екологічні загрози і ризики - 100 % можливість соціальних загострень і екологічної катастрофи - вище 50 %. Другий сценарій альтернативний – системно-екологічний, ризиків і загроз - 0%, соціальний захист і екологічність - 100 %», - пропонується у змісті звернення до Прем'єр-міністра.
Нижче, пропонуємо до Вашої уваги копію вище згаданого листа.
- Перегляди
- 6496
- Подобається
- 5
- Не подобається
- 1
Розмова громади
КОМЕНТАРІ 20
Історичні коментарі доступні лише для читання.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб залишити коментар.
а... це оплять ви?
Але правий Славік. Тема референдуму не головна в матеріалі. Дана критична оцінка науковцями українським перспективним планам розвитку енергетики ціною зневаги до унікального краю, в якому нам з Вами пощастило жити, і запропонована альтернатива перспективи розвитку нашого краю.
Слід також зважити, на мою думку, що Шевченків край належить не лише місцевим громадам, а цілій Українській Нації. Тож, якщо говорити про референдум по вирішенню його долі, то варто проводити загально національний референдум, а не опиратися на запротокольований інтерес зацікавлених осіб у минулі роки на фальшивих слуханнях за участі обматутих жителів сіл зони будівніцтва ГАЕС.
Если захотите меня послать, помните, что я ленивый. Вам придется меня туда ОТНЕСТИ.
Мене обрали колеги-депутати секретарем міської ради 24 січня 2014 року, а в зв'язку з цим я мав виконувати обов'язки міського голови, бо Канів на той час його не мав. Йдучи на службу в місцеве самоврядування, 25 січня 2014 р. я склав всі обов'язки: і ті, за які мені щось платили, і ті, які я виконував на громадських засадах, бо закон забороняв мені все це поєднувати. Але офіційно призначений на посаду секретаря міської ради я лише 7 квітня 2014 року, коли завершилися всі спеціальні перевірки. Лише з цієї дати нараховувалася мені заробітна плата. До цього працював в міській раді на громадських засадах.
Добре що моя дружина не читає Канів-нет. tarnava, ох і спитала б вона мене, де я дів відмиті з Тулубом мільони гривень на памяті Т.Г.Шевченка. А був якраз період, коли ми в березні відзначили з пустими місцевими бюджетами і Канівським, і обласним, Черкаським, 200-річчя Т.Г. Шевченка і готувалися вшанувати його пам'ять 22 травня. Під Тарасовою горою смердів розритий каналізаційний колектор, а я, щоб знайти кошти для його ремонту, заправляв службовий автомобіль за свої гроші для поїздки в Черкаси до голови ОДА Ю.О. Ткаченка., коли бухгалтерія міськвиконкому не мала за що придбати пальне.
Виконуючим обов'язки міського голови я був лише 3 місяці. Але тоді були знайдені кошти на завершення робіт по вводу нового приміщення поліклініки у Каневі, враховуючи бюджетне безгрошів'я, успадковане після комади спільників Януковича, було гідно відзначені Шевченківські дні. Я вдячний свідомомій безкорисній праці працівників бюджетної сфери міста, мешканцям міста які зробили місто в той час чистим, святковим, привітним. Вдалося мені провести екскурсії на недобудований майбутній Центр Національної Культури заступнику голови Верховної ради Руслану Кошулинському і голові ОДА Ткаченку та разом зробити висновки про необхідність будь-що добудувати його. На незавершені роботи в цінах того часу потрібно було залучити згідно кошторисів близько 35 мільйонів гривень. Часу знайти їх нам не вистачило. Руслан Кошулинський кабітет заступника голови Верховної Ради змінив на фронтовий окоп. Мої повноваження теж завершилися. Доречі, сьогодні я мав нагоду привітати Руслана Кошулинського з Днем народження. Для мене велика честь мати таких друзів.
tarnava, якщо Ви маєте інформацію, як ми з Тулубом гроші видмивали - пішли в антикорупційні структури та в суд з доказами. Пустий трьоп на такі теми робить лише негідник.
Мадж, щодо того, де були ми і що робили, коли руйнували музей Шевченка, витрачаючи на руйнацію гроші українців. Ми боролися з цим доступними нам методами. А чому Вас не було поруч з нами, щоб результат був швидшим і вагомішим? Я нагадаю Вам про боротьбу Ю.Гамалія за повернення у музей книги відгуків того періоду. В тій книзі, що щезла, є оцінки народом, і в його числі - свободівцями, перетворенням музею.
Ми так всі в очікуванні, коли з нас велики люди зроблять мешканців духовного осередка країни :-)
А щоб час до вершин духовності летів, а не тягнувся, що ж може бути краще в очікуванні :
А тут якусь людину «прихватило» і вона не встигла донести до найближчого смітника. Чи то була не людина, а теж непотріб ?
А може не потрібно все списувати «якусь зловорожу силу»? Щось залежить і від нас.
Що, почнемо з себе? А потім разом і зловорожу силу здолаєм.
Батько замість відповіді поставив на вогонь три однакові каструлі з водою, в одну кинув моркву, в іншу поклав яйце, а в третю насипав каву.
Через деякий час він вийняв з води моркву і яйце, і налив в чашку кави з третьої каструлі.– Що змінилося? – Запитав він дівчину.
– Яйце і морква зварилися, а зерна кави розчинилися у воді. – Відповіла вона.
– Ні, дочка моя, це лише поверхневий погляд на речі.
Подивися – тверда морква, побувавши в окропі, стала м’якою. Крихке і рідке яйце стало твердим. Зовні вони не змінилися, вони лише змінили свою структуру під впливом однакових несприятливих обставин – окропу.
Теж саме відбувається і з людьми – сильні зовні можуть розклеїтися і стати слабкими, тоді як крихкі і ніжні лише затвердіють і зміцніють.
– А кава? – Запитала дочка.
– О! Це найцікавіше! Кава повністю розчинилась в новому ворожому середовищі і змінила її – перетворивши окріп в чудовий ароматний напій.
Є особливі люди, які не змінюються під тиском обставин – вони самі змінюють обставини і перетворюють їх на щось нове і прекрасне, отримуючи користь і знання з будь-якої, навіть найбільш несприятливої ситуації.
Я хочу, щоб ти припинила вести себе як “морквина”, згадала про те, що ти людина, щастя якої – в її власних руках!
Будь як кава. Будь сильнішою за каву!Міняй обставини, а не себе саму !!