НАЙ ЖИЄ МАЙДАН ШЕВЧЕНКА!!!
БРАТИ-ПАНОВЕ! Радий Вас вітати з приємною новиною, ба більше того – з перемогою!
Адже, сьогодні на черговій сесії міської ради більшістю голосів депутатів було прийнято, можна сказати, не побоюсь цього слова, епохальне рішення про перейменування центральної площі міста, яка віднині тепер носитиме у своїй назві ім’я нашого Пророка, Батька Тараса, а саме – маємо площу чи то пак майдан Шевченка!!!
Велика вдячність національно-свідомій частині депутатського складу, а особливо слід відзначити побратимів-свободівців, які це надто важливе та актуальне питання не раз піднімали та своєю активною громадянською позицією відстоювали і, нарешті, довели до свого логічного завершення!
До речі, на черзі перейменування вулиці Лєніна, тієї що веде до площі Соборної - на вулицю, як пропонують, святого Макарія Канівського.
ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ!!! ТРИМАЙТЕ ПОРОХ СУХИМ!!!
- Перегляди
- 6858
- Подобається
- 12
- Не подобається
- 4
Розмова громади
КОМЕНТАРІ 104
Історичні коментарі доступні лише для читання.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб залишити коментар.
то пан Коржов насправді себе викрив... якийсь він, як кажуть - не холодний, не гарячий... таким віри немає!.. треба було б разом з Лисенком на сесії біснуваться... а так тепер - хочеться і рибку зїсти і на ... сісти!..
до речі, Коржов є також противником демонтажу Лєніна на Соборній... до того ж він певно ще й досі партєйний...
- поверненням її історичної назви;
- визнання злочинцем людину або злочинною організацію в судовому порядку, чиє ім’я носить вулиця або площа;
- та шляхом прийняття рішення всією громадою, тобто через референдум."
Яка безапеляційність! Правильно тільки те, що я кажу; тільки те, як я думаю - ось він більшовизм Коржова у всій повній красі. Нічим не кращий від більшовизму радянського. І що там Шевченко супроти не засудженого Ленінського комсомолу!
Дискутувати, сперечатися можна з тим, хто прислуховується до інших аргументів; з тим, хто хоче зрозуміти іншого. А що візьмеш з того, який зашорений: вони не засуджені? Ким не засуджений? Тими померлими в голодних муках 33-го, в яких доблесні комсомольці вигрібали останні зерна?
Перш ніж прийти на роботу в школу № 4 вчителем, куди ти в той час ходив учнем, я працював на будівництві Канівської ГЕС: після закінчення школи - вантажником в "Погрузбюро", а після повернення з служби в армії - столяром на лісозаводі, який був розміщений на лівому березі. Мав тоді я саме комсомольський вік. З лісозаводу нам доводилося працювати і в котловані майбутньої ГЕС. Там ми встановлювали опалубку перед бетонуванням фундаменту під агрегати ГЕС. І "Погрузбюро", і "Лісозавод" були підрозділами Будівельного Управління Канівської ГЕС. Так мене дивувала тоді парторганізація в "Погрузбюро", в якій не п’яницею був лише один чоловік, який мав вік на той час мабуть старший, ніж у мене зараз. Решта тверезими були лише в ті дні, коли в кишені ні залишків зарплати, ні калиму. А комсомольської організації не існувало. Внески я платив в комсомольському комітеті БУ. А на лісозаводі коли я відшукав секретаря комсомольської організації, щоб сплатити внески, то мене відразу навіть не обрали, а фактично призначили членом комітету комсомолу Будівельного Управління. Бо той секретар не міг з комсомольців, які такими числилися, навіть внески стягувати, не говорячи про якусь комсомольську активність. Ні у кого з рядових будівельників (столярів, бетонярів, штукатурів, малярів і т.д.) ніяких почуттів свого відношення до комсомолу, чи до комсомольських обов’язків, пов’язаних з своєю працею на будові, не було. Але, звичайно, були на будові комсомольські функціонери, які зарплату отримували не за працю на будові, а за організацію фактично імітації комсомольської активності. Вони займалися якимсь обліком змагальності бригад, які могли називатися комсомольсько-молодіжними, якщо переважний по чисельності склад бригад був з молодих людей. Але нікому в бригадах не були зрозумілими умови тих підсумків в змаганнях. Бригадирам навіть ордени давалися, а членів бригад задовольняли добрі заробітки, а не якісь там комсомольські почуття. І, звичайно, комсомол Дніпробуду не мав відношення до того, щоб площу назвати імені Ленінського комсомолу. Ця назва народилася мабуть десь в певних кабінетах, навіть не можу сказати якого рівня.
Тож історія назви "площа Ленінського Комсомолу" лише у тому, що тоталітарна влада в державі що як хотіла, так і називала.
Мабуть єдиною назвою з ініціативи будівельників була назва вулиці (сучасної вул. О.Кошового), яка була названа "Бульваром квітів". Гідробудівникам, що приїхали з інших будов у Канів, так сподобався мальовничий і квітучий Канів. Та ще й вдало попрацювала бригада озеленення, що вулиця була уквітчана. Але ця назва проіснувала недовго. Партія вирішила, що має бути в Каневі вулиця Олега Кошового і змінила назву, обрану будівельниками.
пане Коржов з усього видно, що ви погано знаєтеся на історії, коли пишете такі речі… спротив неодмінно був і не малий… та ворог був сильнішим…
Вибачте на слові, але та галімаття, яку ви несете не витримує жодної критики… просто нудить від ваших гнилих слів… скажу відверто – ваша “філософія” не має майбутнього, як власне особисто і Ви…
Вас не лякає, що так званою більшістю обрали міського голову? Знову ж таки більшістю обрали секретаря ради без середньої освіти. Супротив меншості є, тільки закону немає. Перейменування це подачка, щоб замокли. Буде потрібно перейменують на площу Віктора Януковича, бо він дуже багато зробив для міста. І знову буде більшість!
Так як балачка у мене з скай завелась про будівництво то продовжу.
Якщо не вдаватись до подробиць то власником всіх засобів виробництва за СРСР в нас була держава. Відтак будувала саме держава.В умовах коли засоби виробництва є приватними ситуація стає іншою. Приклад - економіки капіталістичних країн де будівництво прерогатива приватного капіталу а держава як максимум замовник. Питання про те чи можна розраховувати що приватний власник буде вкладати капітал в будівництво при перманентному перерозподілу власності, тотальній корупції та нестабільному законодавстві є риторичним. Залишилось тільки згадати кому перейшла державна власність СРСР і відповідно влада на його теренах при приватизації цієї власності. Майно імперії комуністи спочатку бездумно вбухали в зброю та армію а зараз розтягаючи залишки та облизуючись на землю вимахують червоними прапорами та витягають з загашників заяложені ідеологічні штампи для того щоб відволікти увагу від грабунку. Іншого вони нічого робити ніколи не вміли - красти, вбивати, віднімати, обманювати то їх стеля. Така ситуація не тільки в Україні така самісінька вона усюди де люди просякнуті комуністичною ідеологією не усунуті від влади. Саме з цієї причини необхідно відокремити історію від ідеології. Як приклад - країни що колись належали до Варшавського договору. Чим радикальніше відхід від комідеології тим краще економічне становище.
Аби він не відключався то ви б відразу назвали декілька галузей економіки (крім військово-промислового комплексу) які за часів "розквіту" СРСР знаходились на світовому рівні. Проплямкав ВПК -"хрум-хрум-хрум" і разом з міліонами людських життів пішла у небуття ідея всесвітньої революції. А комуністи залишились і тепер плутаючи причинно наслідкові звязки розказують що коли ми жили в СРСР то були сильними а як розділились то стали слабкими забуваючи що розділились саме з причини слабкості СРСР навіть скоріше з незжиттєздатності того утворення.
До партійної роботи за часів СРСР відношення я не мав. Але з юних років я небайдужий до громадського життя. Тому і в ті тоталітарні часи, які лукаво маскувалися під демократію і волю народу, я робив спроби щось міняти. Тому мав контакти з представниками влади, які тоді обов"язково були комуністами, Ті дискусії часом доходили до гарячих і ставили співрозмовників від влади в "тупик". Тоді демократія закінчувалася, а вступало в силу розпорядження, узгоджене по вертикалі. Я ж сприймав довго це, як місцеві перегиби.
А комсомольською роботою у молоді роки займатися мені таки доводилося. Але я ніколи не був комсомольським функціонером, отримуючим плату за роботу в комсомолі.
Був я й поборником прав працюючих в профспілках. Шість років у 80-х роках був головою квартального комітету (на громадських засадах) за місцем проживання. Тож на перших демократичних виборах у 1990 році люди за мою активність обрали мене одночасно до Канівської міської і Черкаської обласної рад. Тоді це було несподіваною поразкою партфункціонерів і червоних директорів. У першому турі проти мене боролися партсекретарі і директори. Остаточну перемогу до обл.ради у 2-му турі я тоді здобув у І.Припіяла. Він був шокований тим, що люди віддали перевагу мені, а не йому.
2 травня 2011, 09:51
Волдодимире Леонідовичу! Все ж погодьтеся, що кабінети часів СРСР, в яких приймалося рішення дати площі ім"я Ленінського Комсомолу, і сесійна зала міської ради - це різний рівень демократичності рішень.
Ви праві у тому, що ризик не сприйняття, нерозуміння залишається. Але обрана народом влада має брати відповідальність за прийняття рішень і приймати їх.
Тож рішення про перейменування площі справедливе і правильне. А прийняте воно з нагоди 150-річчя перепоховання Т.Г. Шевченка, як гідне визнання його ролі в долі України, як вдячність йому від громади Канева.
не можна на нього тим паче опиратися й у великому - не можна йняти віри, не можна...
не марить він Великою Україною, не марить...
скомпроментував себе пан Коржов, скомпроментував та й годі... комсомолець одним словом - що з нього взяти...
І якби влада була дійсно обрана народом, то можливо і сумнівів було менше. Дуже часто не співпадає думка громади з рішеннями, які приймає сесія міської ради та міський голова. Та хто питає ту громаду. Яскравий приклад по об’єднанню шкіл. Громадські слухання сказали «ні», але для міського голови «це не слухання та й не громада то була».
А факти, шановний clipper , кажуть про те , що на 1990 рiк економiка Радянського Союзу була друга пiсля США по сукупному ВВП, перевищуючи при цьому економiку Канади в п’ять разiв, та виробляючи 1/5 частину свiтової промислової продукцiї. При цьому по ВВП на душу населення СРСР займала 28-е мiсце.
Вiдносно ж цього опусу –
Майно імперії комуністи спочатку бездумно вбухали в зброю та армію а зараз розтягаючи залишки та облизуючись на землю вимахують червоними прапорами та витягають з загашників заяложені ідеологічні штампи для того щоб відволікти увагу від грабунку. Іншого вони нічого робити ніколи не вміли - красти, вбивати, віднімати, обманювати то їх стеля.
- то навiдь нема бажання коментувати. В даному контекстi ви, шановний, мислите на генетичному рiвнi жителя Захiдної України 39-го року, в яких ненависть до всього комунiстичного в кровi. Певно, що є за що. Цiкавлячись процесами, якi в той час вiдбувалися на Захiднiй Українi, можу вас зрозумiти. Але ненависть не кращий чинник об’єктивiзму.
Очевидне одне – мовне, прапорове, історичне… питання є лише димовою завісою для прикриття примітивної плутократії, за якою «вирішуються» як стратегічні (ядерно-енергетичні, земельні …) так і місцеві питання . Тактика песиголовців завжди одна- вішай лапшу, розділяй і володарюй.
За жаркими дебатами про колір прапорів ( до речі, адекватним людям зазвичай говорити тут нема про що, скоріше треба діяти) пройшли непоміченими питання «оптимізації» тарифів ЖКХ - http://www.rada.kaniv.net/akt.php?r=284 , створення Канівського Благодійного (ой чи благодійного?) фонду “Кобзарева світлиця”- http://tourism.kaniv.org/page.php?p=200 , підготовки до відзначення шевченківських роковин, де чільне місце відводиться не Тарасу, а сумнозвісним президентам, а народ … якщо соізволять допустити, то щоб, за як завжди яскравим висловом місцевого намісника, – кожен знав своє місце - http://www.kaniv.net/news.php?p=9289 див. 7хв.-11хв.
Та хоч би й справді економіка СРСР досягла небачених вершин, це б ніколи не виправдало людських жертв та покалічених життів. Не славлять же в Германії Гітлера за автобани. Воліють взагалі не згадувати цей період історії взагалі.
А цифрами в кабінетах радянські лідери вміли крутити. І наші зараз вміють. Послухайте Азарова - він вам в цифрах аргументує ріст економіки.
а реальність була в тому... та не буду Тобі про те розповідати... сам про те відаєш... інакше би не дрименув на багачі села - до солодкого життя...
так що давай, як кажуть, не будем... як там по-вашому, ОК?..
Читая комментарии, можно подумать, что махровый капитализм (а именно то что у нас происходит - период начального накопления капитала (захват и перераспределение)) - вершина, к которому должна стремиться Украина. Разочарую - даже в развитом капитализме - экономика плановая. Вернее ее всеми силами пытаются сделать управляемой и прогнозируемой - последний пример - мировой кризис, и как с него пвтаются выползти.
Да и на "прихватизированных" предприятиях уже поняли, что без планирования уже невозможно работать.
Вопрос в другом - почему мы всегда шарахаемся с одной крайности в другую.
Ведь в Швеции социализм, и живут они вроде неплохо. В Китае - коммунизм с элементами капитализма - и Китай выходит на передовые уровни и по объемам и уровень жизни у них начал расти, и быстрыми темпами.
Зато мы опять возвращаемя к тому, что управлять экономикой (даже страны) может любой, даже "проффессор".
При Ленине понималась кухарка, сейчас - те, кто живут по понятиям.
А говорят история не повторяется.
По-друге, вiдносно "людських жертв та покалічених життів". Давайте не забувати, що СРСР 1939-го та 1989-го рокiв - це трохи рiзнi держави, навiдь в iдеологiї та способах господарювання. Так само, як в Германiї не любили згадувати гiтлерiвський перiод, так само в СРСР пiсля 20-го з\'їзду сталiнський.
Так вот - на перекурах между парами он говорил - из всего того, что сделали коммунисты - плановая экономика - это самое сильное оружие. Вот только если бы они не стригли всех под одну гребенку, да еще немного дали свободу в производстве "группы Б" (для тех кто не знает - товары для населения) - и мы бы процветали.
Сейчас я его понимаю - все это вижу в Китае.
А вiдносно змiни влади – будь послiдовним - якщо вже бухтиш про тоталiтарну державу, то повинен знати, що зi змiною керiвництва в тоталiтарнiй державi змiнюється й курс держави.
Можеш згадати вибори в Українi на промiжку в останнi 15 рокiв, якщо вже проблеми з бiльш давньою iсторiєю...)
А, що всім було цікаво "ТО ДЕ Ж ТІ ЗАКРОМА РОДІНИ?", то точно.
Дістати щось путнє можна було лишень по блату. Пам\'ятаєте Райкіна?: "Кто в первом ряду сидит? Уважаэмые люди сидят: завсклад сидит, директор магазина сидит". Та і продавці в магазинах вели себе нахабно, бо вони, по типу, хтось, а ти до них щось просити прийшов.
Іноземці тут взагалі були як вища каста. Хоч нам всі вуха прогуділи, як ми щасливо живемо, та іноземці, що приїздили на Тарасову Гору були набагато краще вдягнені. Любили нашим дітям жуйки роздавати. Діти жадібно хапали - а ті фотографували. Щоб не було такої ганьби, вчителі в школах казали, що американці в жуйках нам СНІДУ привезли, так що ви, діти, їх не беріть. Ось що я пам\'ятаю.
Тут я вже "пас" - в питання вiросповiдання не вмiшуюсь...))
Скажу бiльше - мене важко запiдозрити в апологетизмi комунiзму та СРСР - я завжди був категоричним противником.
Як СРСР та комунiстичної iдеологiї, так i нинiшнiх нiсенiтниць вiдносно того перiоду.
А щодо віри ЦРУ - не у віросповіданні справа. Я теж не вірю, переконаний Ви - теж. Якщо треба довести, що у Садама є хімічна зброя - ЦРУ ті докази знайде. А той, кому насправді нафта потрібна, буде переконувати всіх, що дані ЦРУ правдиві, і що Іраку конче необхідно демократію принести.
Згадав пісню
Хоча планова економiка була завжди та всюди – просто в одному випадку вона пiдпадала пiд пряме регулювання (як в СРСР), а в iншому - пiд регулювання тарифами та преференцiями.
Потiм, в любому випадку iснує "зокрема" та "загалом".
Те, що ви з донною розповiдаєте - є "зокрема". Зокрема, яке пiдтверджується i моєю практикою.
До речi, а Саддам 5 тисяч курдiв манною небесною потравив?
У виборчій програми Канівської ВО "Свобода" чітко було записано: "Каневу українське обличчя!" Та ще й задовго до нинішньої влади канівські націоналісти з таким лозунгом не раз пікетували міську владу, і зокрема сесії Канівської міської ради.
Безперечно, потрібно людей виховувати. І це канівські націоналісти проводили круглий стіл по Степану Бандері; зустріч-коцерт з відомим українським композиторм-скрипалем, онуком відомого українського композитора Кирилом Стеценком; презентацію книги Володимира Білінського "Країна Моксель" і ще чимало різноманітних заходів. Ось і 14 травня відбудеться круглий стіл до 130-річчя Євгена Коновальця та зустріч з письменником-дослідником Володимиром Білінським. Запрошуємо всіх бажаючих. Час і місце буде повідомлено на днях. І назви вулиць, площ міст та сіл України у вихованні українця грають далеко не останню роль.
Той, кому вулиці та площі Свердлова, Воровського, Леніна,тих, хто ніколи на українську землю навіть не ступав миліші за українську томономіку, українські символи просто-напросто не є УКРАЇНЦЕМ. Він може бути хохлом, москалем, малоросом, космополітом, тільки не українцем.
Так, надання центральній площі міста Канева назви "площа Тараса Григоровича Шевченка" це перша ластівка; так, одна ластівка весни не робить. Але вона однозначно показує: весна не за горами!
Заходи "Круглий стіл по Коновальцю та зустріч З володимиром Білінським" відбуденться не 14 травня, а 15-го у неділю.
2 травня 2011, 20:17
0
А факти, шановний clipper , кажуть про те , що на 1990 рiк економiка Радянського Союзу була друга пiсля США по сукупному ВВП, перевищуючи при цьому економiку Канади в п’ять разiв, та виробляючи 1/5 частину свiтової промислової продукцiї. При цьому по ВВП на душу населення СРСР займала 28-е мiсце.
В цьому випадку у вас не повинно бути труднощів для того щоб назвити конкурентноспроможні галузі економіки окрім звісно ВПК. Та конкурентноспроможні на світовому ринку товари (саме товари а не сировину).
Зітхаєш і виходиш. Метро – це завжди дорого. Музейне метро. А ще Президент хоче тут мати вертолітну площадку. Де ж її прилаштують? Ось там між соснами і табличками "Зона тиші"?
Єдине, чого не торкнувся геній Лариси - це Тарасова світлиця, перша хата-музей Шевченка з 1884 року. Українська хата. Пахне сіном. Портрет Тараса роботи Рєпіна, ікони, рушники. І найцікавіше – книга відгуків. Від дня урочистого відкриття Януковичем музею проминув лише тиждень. Ого, скільки відгуків! Скільки народу ходило помолитися до Тараса!
Читаємо.
"Музей Шевченка став не музеєм, а хто знає що... позор таким реставраторам. Дмитро, Канів". "Музей втратив свою автентичність, втратив душу... З сумом і біллю Юрій, Житомир".
"Стыд! Позор! Плевок в лицо!... Это что – диверсия?!" Підпис, Київ. "Серце плаче й стогне – нічого українського і живого..."
"Браво! Угрохать страшные деньги ради одной единственной цели – изгнать дух Шевченка из его музея..." Пан-ко, "Який жах. Де подівся музей?.. Сім\'я Бес-б, Канів".
"Дуже сумно і боляче, бо не змогли побачити тих експонатів, що були в музеї... Сім\'я Про-ів, Київ" "Новая экспозиция вызывает отвращение. Л. Скорик давно пора на пенсию... Все это отвратительно и безвкусно..." Підпис, Київ.
"Дуже боляче...Нас українців автори ремонту музею вважають за бидло і дикунів...Та це не так. Ганьба реставраторам..." Підпис Танк-ова.
"Сучасно, чисто...і сумно, дуже сумно. А де ж музей Шевченка, музей мого дитинства? Порожньо...Ольга, Київ".
І ще сотні таких відгуків. Ще один крок реформ завершено. Табачник прибрав з підручників історії Січових Стрільців, Івана Мазепу, Крути, УПА, а Лариса прибрала Шевченка й Україну з музею. Який стрімкий поступ! Яка гармонія!
І порожнеча...
Може, дещо забув, тому що навскидку, без пiдглядувань...)
--------------------
В цьому випадку у вас не повинно бути труднощів для того щоб назвити конкурентноспроможні галузі економіки окрім звісно ВПК. Та конкурентноспроможні на світовому ринку товари (саме товари а не сировину).
Знаете, как добить все полудохлые националистические иллюзии в Украине? Очень просто – нужно дать власть националистам. Причём самым махровым из них – \"Свободе\", НРУ, НПУ и прочим даже не \"свидомым\", а \"свидомейшим\". Чем ультраправее – тем лучше. И знаете, что произойдёт? Они стремительно облажаются!
Знаете, как добить все полудохлые националистические иллюзии в Украине? Очень просто – нужно дать власть националистам. Причём самым махровым из них – \"Свободе\", НРУ, НПУ и прочим даже не \"свидомым\", а \"свидомейшим\". Чем ультраправее – тем лучше.
И знаете, что произойдёт? Они стремительно облажаются!
Фаза 1. Триумфальная. Сначала они будут торжествовать. Несколько дней они будут ходить маршами и факельными шествиями по всем центральным улицам городов (если в городе нет националистов, то они туда специально приедут и пройдутся). Обвешают все здания своей символикой (вилками, плакатами \"Три пива\", зигами и прочей бредятиной), будут толкать по телевидению бесконечный поток речей в стиле \"Нарешті дочекалися!\".
Фаза 2. Эйфорическая. Потом они начнут издавать приказы. Первый – про единственность и неповторимость \"мовы\". Второй – про переименование всех улиц по именам всех сержантов и ефрейторов УПА. Третий – про установку памятников Бандере и Шухевичу на каждом углу. Потом о присвоении званий героев и статусов ветеранов Куликовской битвы всем тем, чьими именами они собираются называть улицы. Потом о награждении их (и себя) всевозможными наградами, грамотами и премиями (премиями в основном себя).
Фаза 3. \"Псевдо-державницька\". Националисты проведут тотальную люстрацию всех управленческих кадров и назначат на их места своих истинных арийцев \"щирих українців\". Потом реприватизируют всё, принадлежащее \"лицам нетитульной нации\", передав в собственность титульных (новых олигархов, чьи фамилии заканчиваются на \"ко\" и \"ук\"). И закрепят всевозможные преференции титульных перед всеми остальными. Очевидно, что при отсутствии объективных критериев определения титульности, основным будет принцип Геринга \"В своём министерстве я сам определяю, кто у меня еврей\".
Фаза 4. Отрезвляющая. А через несколько дней окажется, что власть – это не только \"что хочу, то и ворочу\", но и тысячи крупных и мелких проблем, которые необходимо решать (а для этого одной \"национальной гордости\" недостаточно – нужны глубокие системные знания, которых у них нет).
Что, уролог Олежка Тягнибок знает, как управлять государством? Или \"фильольог\" Иринка Фарион? Или скинхэд-недобиток Андрюша Илленко? Или Богданчик Бенюк, всю сознательную жизнь играющий в кино и театре различных недоумков? Никто же из них в жизни даже трактором не управлял, не то, чтобы государством.
А тут поставки срываются, контракты нарушаются, логистика порушена, производство стоит. Трубы рвут, лифты ломаются, трансформаторы летят. Продукты в города не завозятся, хлеб не печётся, водоканалы и электростанции вот-вот встанут. И с каждым днём напряжение будет только нарастать.
И вдруг окажется, что памятников, символики, переименования улиц и ДАЖЕ МОВЫ (!) – не достаточно, чтобы наступило всеобщее националистическое счастье.
Напоминаю, специалисты и управленцы поголовно люстрированы. Часть процессов, безусловно, продолжат функционировать при любой власти (по крайней мере, первое время), но многие действия требуют постоянного контроля и вмешательства.
Фаза 5. Национально-боротьбовая. Во всех проблемах и собственной бездарности националисты начнут обвинять \"происки врагов\" – \"москалей\", \"жидов\", прочих \"украинофобов\" (хотя живого украинофоба я в жизни не видал, это существо из больных фантазий наци-анально озабоченных).
Начнутся этнические чистки, репрессии, попытки выселить всех нетитульных за границу или в резервации (а под шумок пограбить улучшить благосостояние особо титульных).
Это приведёт к противостоянию, в результате которого \"свидомые\" и \"титульные\" с шумом получат мзды (потому что сами перед собой отрицают тот факт, что их в стране – незначительное меньшинство). Но это такое, второстепенное, поскольку будет ещё
Фаза 6. Геополитическая. Через месяц придут Газпром и Росатом и скажут \"Платите за энергоносители\". Титульные начнут возмущаться и отказываться, в результате страна получит проблемы с ГСМ и электричеством.
Примерно в то же время придут мальчики из МВФ и скажут \"Отдавайте наши кредиты\". И титульные радостно понесут им закрома Родины (им не привыкать пресмыкаться перед \"западной сифилизацией\"), пока те не кончатся. А потом придёт дефолт.
И националистов, не имеющих ни кадрового, ни идейного, ни проектного потенциала, вышибет к чёрту сам народ.
Единственное, что меня останавливает от приветствия такого развития событий – это цена. Слишком дорого освобождение от националистических иллюзий обойдётся стране и народу.
Поэтому лучше освобождайтесь от них прямо сейчас.
Джерело: http://www.narodnapravda.com.ua/rus/nation/4dbfca6408a8a
намьок понялі,га?..
3 травня 2011, 16:25
0
clipper, нема проблем - це авiабудування, ракетобудування та космiчнi технологiї, енергетика - як атомна, так i гiдро, кораблебудування, важке машинобудування, ну й звичайно - продукцiя ВПК та балет.
Може, дещо забув, тому що навскидку, без пiдглядувань...)
Скай, ми зараз про економіку а не про ідеологію. Я раніше стверджував що ці галузі, за виключенням балету :), з різних причин були збитковими відтак за вами доказ протилежного. Тільки продаж сировини єдина галузь що давала державі прибуток, а ні ще і балет. Від балету прибуток мізерний ціни на сировину плигають от і доплигався СРСР разом з направляючою та керуючою.
Ось тут зiбрана основна iнформацiя про економiку на теренах Росiйської iмперiї за останнi 100 рокiв, яка дозволить вам в подальшому уникати нiсенiтниць типу На 70 років вистачило комунякам того що набудувала та надбала імперія а як закінчилось те надбання то закінчились і комуняки.
Прохання також не забувати про поправку Джексона-Венiка, якщо ви щось про це взагалi знаєте.
-----------
Також бажано було б не перекручувати мiй нiк – по-перше, це вiддає дешевизною, а по-друге – в вашому бiльше лiтер та краща рифма.