РАДЯНСЬКА ІСТОРІЯ
Радянська історія (англ. The Soviet Story) — латвійський документальний фільм про історичні події у Радянському Союзі перед початком Другої світової війни. Автори фільму зосередилися на злочинах радянського режиму і співпрацю СРСР з нацистською Німеччиною і намагаються довести за допомогою документальних кадрів схожість обидвох режимів. Декілька провідних істориків, політиків виступали в якості експертів у фільмі. Стрічка отримала, як схвальну так і критичну реакцію експертів, але викликала значне невдоволення та критику з боку Росії. Фільм був спонсорований Європейським парламентом, вийшов англійською мовою і розрахований переважно на західного глядача.
- Перегляди
- 5752
- Подобається
- 9
- Не подобається
- 3
Розмова громади
КОМЕНТАРІ 36
Історичні коментарі доступні лише для читання.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб залишити коментар.
кіно зовсім про інших "героїв"...
до речі, раджу уважно переглянути фільму від початку до кінця...
Порушення правил сайту:
забороняється:
...3.6 ........ пропагувати тероризм, екстремізм, наркотики і інші явища, несумісні із загальноприйнятими законами моралі та пристойності.
SKI, нічого особистого, але зображення у Вашому повідомленні порушувало межі моралі та пристойності, до того ж великого змістового навантаження не несло.
Можете продублювати свій пост, але без фото.
Чому у мене не було сексу
У Німеччині вийшла книга про звірства радянських солдат, які ґвалтували навіть дітей
У Німеччині видано першу книгу, присвячену сексуальному насильству, яке здійснювали військовослужбовці Радянської Армії в окупованому під час Другої світової війни Берліні.
Автор книги, 80-річна Габріела Кепп, порушила багатолітнє табу на публікацію подібної інформації і не побоялася поставити на обкладинці книги, яка називається "Чому у мене не було сексу", своє справжнє ім\'я.
Габріела Кепп розповідає, що вона досі бачить уві сні ці жахи, і більше ніколи в житті не вступала в сексуальний зв\'язок з чоловіками. За її словами, фраза "Фрау, ком" ("Жінка, пройдіть"), яку казали радянські солдати, була дуже страшна для німкень того часу. Епідемія масового насильства поширилася настільки широко, що Ватикан висловив готовність дозволити аборти деяким з жертв.
Раніше цій темі була присвячена лише одна книга, "Жінка в Берліні", автор якої вирішила залишитися невідомою.
В інтерв\'ю німецьким ЗМІ Габріела Кепп підкреслила, що вона вважала себе зобов\'язаною розповісти про звірства Радянської Армії від імені всіх жертв, тому що "окрім неї, це зробити вже нікому ". У період, про який йдеться, дівчині було всього 15 років.
За даними експертів, в середньому кожна з жертв, вік яких варіювався від 9 до 90 років, була зґвалтована 12 разів - в 1945 році в Берліні перебували близько 5 млн радянських солдатів. Для багатьох жінок у віці від 80-ти до 90 років цей акт насильства виявився смертельним.
Фройлен Кепп була зґвалтована чотири раз протягом однієї доби. Вона досі пам\'ятає літню жінку, яка видала її радянським солдатам. "А де маленька Габі?" - запитувала та, витягуючи дівчинку з-під столу, де вона ховалася.
Відзначимо, що російська влада продовжує заперечувати факт масового насильства, здійсненого радянськими військовослужбовцями щодо німецьких жінок.
Итак, у любого фильма есть заказчики.
У заказчиков есть определенная цель.
Смысл следующий - фильм The Soviet Story вышел в Латвии как ответ на "шпротную войну". Точно так же как фильм "Юлия", спонсированный Митрофановым, на войну "газовую".
Если кратко - подобные фильмы являются идеологическим оружием. Уже не маленький, сам, наверное, понимаешь.
Относительно же насилия солдат в Германии - мне отмщение и аз воздам.
Другими словами - за что боролись, на то и напоролись.
але ж і гарне кіно получилось, не знаходиш?.. а головне – змістовне, на відміну від брудної “Юлії”…
та то вже, як кажуть, діло смаку, друзяко… еге ж?...
“Относительно же насилия солдат в Германии” – победителей не судят… не правда ли?.. тем более – освободителей…
Относительно же освободителей. Наивно полагать, что после того, что было сделано немцами на советской территории, возмездие не коснется самих немцев. Так что давай не будем распускать сопли по поводу несчастных немецких женщин и почитаем другую книгу:
Мюллер: "Какие чудесные кинотеатры и прибрежные кафе-рестораны в Таганроге! На машине я много где побывал. И кругом только женщины, которых согнали на принудительные работы".
Фауст: "Ах ты ж, черт!"
Мюллер: "Они мостили улицы. Сногсшибательные девочки. Проезжая мимо на грузовике мы хватали их, затаскивали в кузов, обрабатывали и выкидывали. Парень, ты бы слышал, как они ругались!"
Впрочем, как явствует из стенограмм, рассказы о массовых изнасилованиях вызывали осуждение, хотя и не слишком резкое.
Убийство женщин и детей все же считалось в вермахте жестокостью, что, однако, не мешало солдатам совершать эти зверства.
Из разговора радиста Эберхарда Керле и пехотинца войск СС Франца Кнайпа:
Керле: "На Кавказе, когда партизаны убивали одного из наших, лейтенанту даже приказывать не приходилось: выхватываем пистолеты, и женщины, дети: всех, кого увидели - к черту".
Кнайп: "У нас партизаны напали на конвой с ранеными и всех перебили. Через полчаса их схватили. Это было под Новгородом. Бросили в большую яму, по краям со всех сторон встали наши и кончили их из автоматов и пистолетов".
Керле: "Зря расстреляли, они должны были сдохнуть медленно".
Определение границ применения моральных принципов, как отмечают авторы книги "Солдаты", зависит не столько от индивидуальных убеждений, сколько от дисциплины, иными словами от того, рассматривает ли военное руководство те или иные действия как преступления или нет. В случае с агрессией против СССР командование вермахта определенно решило, что акты насилия в отношении советского гражданского населения не будут преследоваться и наказываться, что, разумеется, привело, к росту ожесточения с обеих сторон на Восточном фронте.
Отмечается, что по сравнению с вермахтом и РККА западные союзники действовали более гуманно, хотя в ходе первой фазы операции в Нормандии пленных не брали и они.
от тільки нацизм засуджений, а комунізм ні... несправедливо!..
Кому что болит...
Осужден, и давно - с 1917 года.
до речі, МІШКА тобі поставив плюса за "сдохнуть медленно"... хм, якийсь він незрозумілий, точніше підозрілий...
Поставим вопрос по другому - где ты находился в это время, где?
(Ответ в рифму не принимается)
Считай, выкрутился))
І чого це воно так? Ага, певно це щось з психічної "норми"? :)))
Что обсуждать будем? Видеоряд, монтаж, звуковую дорожку или набор давно известных фактов в новом музыкальном оформлении?
Но если очень хочется – то начинай, мы подтянемся.
А насчет осуждения коммунизма – напряги головку, последний раз компартия осуждена именно в России указом Ельцина « О приостановлении деятельности компартии». Или в детсаде этого не проходили? Жаль...
Первый раз - я уже говорил когда.
щодо другого - та невже?.. зауваж, при такому розкладі комуняки досить непогано себе почувають на сьогоднішній день... не знаходиш?..
нацистам є на що ображатися чи то пак заздрити... як вважаєш?..
А чего это тябя вдруг на основы кинопроизводства потянуло?
Относительно зависти нациков к коммунякам - согласен на 100%, я об этом и раньше говорил. Хочется к корыту, ну что тут делать...)
вы бы лучше детские площадки построили с таким энтузиазмом!!! Патриоты, my ass)